Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входа

Логін:
Пароль:

Поиск

Календар

«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031






 

Музей волинської ікони

 

Мій профіль | Реєстрація | Вхід
» 2017 » Грудень » 19 » ЦІКАВО ЗНАТИ: " Другий після Бога заступник ..." 19 ГРУДНЯ - ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ СВЯТОГО МИКОЛАЯ""
ЦІКАВО ЗНАТИ: " Другий після Бога заступник ..." 19 ГРУДНЯ - ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ СВЯТОГО МИКОЛАЯ""
12:03

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

Святий Миколай

XVIII cт.

Дерево. левкас, темпера, золочення

Походить з Свято-Дмитрівської церкви с. Журавники горохівського району

Експонується у Музеї волинської ікони

 

       

Миколай Мирлікійський (Миколай Чудотворець, Миколай Угодник) є найшанованішим святим у християнському світі. Причини особливого пошанування цього святого у багатогранності його служіння і готовності завжди прийти на допомогу. Він – пастир, опора Церкви, борець з єрессю; покровитель володарів і князів, подорожуючих і мореплавців; захисник бідних і знедолених; заступник за всіх, хто потрапив у біду. Найраніше свідчення про пошанування угодника на теренах Волині зафіксовано в Іпатіївському літописі. У 1227 р. князь Данило Галицький приїздив до Миколаївського Жидичинського монастиря поблизу Луцька «поклонитися і помолитися святому Миколі». Цей же літопис пише про чудо врятування Луцька від нападу татар 1257 р. завдяки заступництву Святого. З того часу Св. Миколай фактично стає «офіційним покровителем» міста. На честь Святителя на Волині будувалися храми й монастирі, писались чисельні ікони, які за кількістю знаходяться на третьому місці після образів Богородиці і Спаса.

 На іконі  маляр зображує Святого Миколая у повен зріст у сфері земного буття на тлі блідо – голубого неба з легкими білими хмаринками. У нижній частині ікони написаний гористий пейзаж з долинами, деревами і кущами, будиночком та мурами міста.  Очевидно, це місто Мири в Лікії   (знаходилося поблизу сучасного турецького містечка Демре), де Миколай був правлячим архієреєм. Автор наповнює образ Святого духовною проникливістю і добротою. Спокій і мудрість – у погляді його очей. Сріблом лягають навколо лику хвилясте волосся та коротка пишна борода. Високе чоло покрите благородними зморшками.

За традиціями кінця XVIIІ Миколай зображений у парадному єпископському облаченні. Єпископам і іншим священнослужителям забороняється прикрашати себе дорогим і яскравим вбранням і предметами в побуті. А от під час богослужіння, де архієрей повинен являти людям образ слави Небесного Царя, він одягається в особливо прикрашені одежі і головні убори і приймає в руки посох-жезл. І тому на іконі сакос на Миколаї ніби виготовлений з дорогої червоної тканини і вишитий золотими букетами квітів. Саме у таку, схожу на царське вбрання, багряницю одягли Христа при нарузі. З плечей Святителя спускається синій омофор з чотириконечними хрестами, палиця та поручі прикрашені золотою тасьмою та срібним орнаментом, зелена митра оздоблена срібною тасьмою з «коштовним камінням». Єпископський посох-жезл у руці Миколая, з одного боку нагадує про те, що християнство поширювали проповідники, які опиралися на посох у своїх мандрах, а з іншого – є символом влади єпископа. Голови двох змій на  рукояті жезла, обернені одна до одної, означають мудре управління віруючими. Дві хустки, вкладені одна в одну і прив'язані до жезла у верхній частині, охороняли руку єпископа від дотику до холодного металу взимку під час морозів, коли доводилося здійснювати хресні ходи.
  Вгорі ікони, по кутах, на хмарах розміщені постаті Ісуса Христа з Євангелієм в руках (зліва) і Матері Божої з омофором (справа).
Вони нагадують про події Нікейського собору 325 р. Згідно житійного переказу, під час дискусії на соборі Миколай в запалі суперечки вдарив по щоці Арія, який не визнавав божественної сутності Ісуса Христа. За такий вчинок Святий був позбавлений сану і ув’язнений. Тоді задля виправдання Миколая сам Господь і Богородиця з’являються йому і членам собору. Вони вручають Святителю Євангеліє та омофор як символи про­повідництва та єпископської влади, вказуючи таким чином на необхідність відновлення Миколая на посаді єпископа.
   В образі святого Миколая втілена всенародна любов до Святителя, який отримав після смерті широку популярність, славу і честь у всьому християнському світі. Протягом багатьох століть змінювались уявлення про його зовнішній вигляд та його атрибути, але незмінним залишався основний зміст його образу – безмежна любов до людей, відкритість і доступність кожній людині, незалежно від віку і соціального стану.

Переглядів: 60 | Додав: admin | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Copyright MyCorp © 2018