Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входа

Логін:
Пароль:

Поиск

Календар

«  Серпень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31






 

Музей волинської ікони

 

Мій профіль | Реєстрація | Вхід
» 2015 » Серпень » 28 » Цікаво знати:28 серпня - Успіння Пресвятої Богородиці
Цікаво знати:28 серпня - Успіння Пресвятої Богородиці
10:29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Успіння Пресвятої  Богородиці     

XVIIст.                                                                                                                                  

Дерево, левкас, темпера, гравіювання, сріблення                                                                   

Походить з церкви Архістратига Михаїла  с.Пілганів Луцького району

Експонується у Музеї волинської ікони

День смерті Пресвятої Богородиці називається Успіння (успє – заснути, представитись), бо її тіло після смерті не зотліло, а разом з душею було взяте до неба. Земне життя Божої Матері, згідно з апокрифами, обірвалося на 72 році. Свято виникло в Єрусалимі приблизно у V ст. під впливом рішень Ефеського Собору 431 р. щодо Богоматеринства Марії. Спочатку вшанування цього дня мало назву “Свято Марії-Богоматері”. У Сірії у    V ст. цей празник називали “Пам’ять Блаженної” і лише з VI ст. – Успіння Пресвятої Богородиці. Іконографія свята Успіння Пресвятої Богородиці, на відміну від більшості дванадесятих свят,  немає основи у Святому Писанні. Події, пов'язані із смертю, воскресінням і вознесінням Богородиці ґрунтуються на апокрифічних сказаннях.                                                                                                                             

Ікона "Успіння Богородиці" є зразком розширеного варіанту іконографії Успіння Богородиці, так зване «хмарне». Основними композиційними елементами та іконографічними мотивами  «хмарного» варіанту Успіння є епізоди апокрифічних розповідей, коли зображали чудесне перенесення ангелами апостолів із різних кінців світу, сцена відсічення рук невірному Афонії, вознесіння Богородиці на небо Успіння, відоме в українському мистецтві ще з часів Київської Русі, зокрема в давніх пам’ятках Києва – у фресках Кирилівської церкви та Успенського собору Києво-Печерського монастиря. На жаль, досить значні втрати фарбового шару не дають можливості найбільш повного   опрацювання.                                                                                                        

Композиція ікони поділена горизонтальною лінією – двома куполами і стіною – на дві частини: нижню і верхню, відповідно - земну і небесну, людську і божественну. Внизу – земна скорбота, зверху – радість майбутнього. У нижній частині бачимо тіло померлої Богородиці на смертному одрі в оточенні апостолів. Поряд – Ісус Христос з душею Матері у вигляді спелененого немовляти. Вседержитель  з ніжністю тримає на руках ту, яка  тримала його у земному житті. Лик Богородиці у хвилину смерті виражає спокій, її очі закриті, руки складені на грудях. Примітно, що голова  Спасителя схилена вправо до матері,   її душу він тримає  на лівій руці, а правицею  благословляє всіх присутніх. На гравійованому срібному тлі – два ангели возносять Марію до небес. Возсідаючи  на невидимому небесному престолі, вона благословляє людей.  Обабіч від мандорли Богоматері – поясні постаті  апостолів на хмарах.  Мандорли Сина і Матері синього кольору (колір неба) – символи слави і світла, які відходить від божества. Ідею єдності Матері і Сина  підсилюють ідентичні кольори їхніх одеж, а також вогненний серафим, який ніби покоїться двома крилами на ореолі Сина зверху  і одночасно верхніми двома крилами тримає ореол Матері знизу. Не випадково  смертне ложе, подушка, на якій покоїться голова Богоматері, виконані пурпуровим кольором, який у давні часи був символом імператорської влади. Так візантійські іконописці символічно підкреслювали достоїнство Марії  як Цариці  Небесної.Навколо одра стоять сумуючі апостоли. На передньому плані зліва – апостол Петро з кадильницею, справа – апостол Іоан припадає до ніг Богородиці, адже саме йому Спаситель заповів турбуватися про неї після його смерті. Пози і жести апостолів говорять про тиху скорботу, позбавлену якихось емоційних проявів. Характерне вирішення ликів апостолів і кількох чоловіків, які стоять у натовпі: старечі лики з дрібними рисами, глибоко посадженими очима та сивими волоссям і бородами та особи середнього віку з округлими ликами, великими темними очима й темними волоссям і бородами. Двоє святих у священицьких одежах (поліставрії, омофори) з відкритими книгами – це Діонісій Ареопагіт та брат Іаків, які були присутні у домі Богородиці. Німби святих плоскі, окреслені двома графіями, сріблені, німб Христа – хрещатий з літерами, що означають "Я є сущий". Палітра ікони обмежена червоним, блакитним і білим кольорами. Пріоритетна чорна контурна лінія, якою промальовані лики і силуети персонажів, надає зображенню особливої чіткості           і           виразності.                                                                                                                                     

Апокрифи пишуть, що поховання Божої Матерi було урочистим. Коли похоронна процесiя наближалася до Гефсиманського саду, єврей на iм'я Афонiй, який ненавидів християн, вирiшив перекинути гроб з тiлом Богородицi. Та коли вiн тiльки доторкнувся до гробу,  невидимий ангел вiдрубав йому руки і запропонував покаятися у гріху.  Афонiй тут же покаявся,  щиро увiрував i був зцiлений апостолом  Петром. На волинській іконі руки Афонію відрубує архангел Михаїл, чим ілюструється присутність всього небесного війська під час цього  дійства.  Волинська ікона своєрідно поєднує дві події – смерть Марії і  літургію з Христом-архієреєм. Кожна із цих подій має свої ознаки. Ложе з тілом Богоматері наочно уподібнювалося престолу, а розташування апостолів двома групами обабіч ложа символізує їх присутність на євхаристії. Христос, що стоїть зі спелененою душею Марії –  образ архієрея за трапезою. Апостол Петро з кадилом вказує на кадіння Святих Дарів у літургії. Іоан, який припадає до ніг Марії, - священик, який цілує престол. Два єпископи  уподібнюються дійству таїнства  причастя священиків архієреєм. Ангели і святі на хмарах з складеними на грудях  руками, як для прийняття Святих Дарів,  наче прислужують на літургії як диякони.                    

У народі день Успіння Пресвятої Богородиці називають  Першою Пречистою – Перша Пречиста хліб засіває, Друга Пречиста дощем поливає, Третя Пречиста снігом укриває. Закінчувався піст, розпочиналися розговини – “Прийшла Пречиста, глек молока притисла”. В цей час на селі роботи ставало значно менше, тому дівчата починали активно готуватися до весіль. Звідси й прислів’я – “Прийшла Пречиста – розносить старостів мати нечиста” або “Прийшла Перша Пречиста – стає дівка речиста” – багато говорить, бо немає роботи. У день Успіння Богородиці заборонено ходити босими ногами по землі, навіть дітям.                                                                                                                                     

 

 

 

Переглядів: 324 | Додав: admin | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Copyright MyCorp © 2017