Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входа

Логін:
Пароль:

Поиск

Календар

«  Січень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031






 

Музей волинської ікони

 

Мій профіль | Реєстрація | Вхід
» 2016 » Січень » 19 » Цікаво знати - 19 січня Хрещення Господнє, Богоявлення, Водохреще.
Цікаво знати - 19 січня Хрещення Господнє, Богоявлення, Водохреще.
09:49

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   Хрещення  Господнє. Фрагмент кіоту

   XVIII ст.                                                                                                                       

  Дерево, левкас, темпера, олія, різьблення, золочення                                                                           

  Походить з Хрестовоздвиженської церкви с. Овлочин Турійського району                             

  Зберігається у Музеї волинської ікони

Хрещення  Господнє – одне з найбільших і найдавніших свят християн, яке, за переказами, відзначали ще апостоли Ісуса Христа. Насправді  ж свято Хрещення стали відзначати з кінця ІІ - початку III ст. У давнину це свято називали Єпіфанією (грец. явлення), бо як сказано у Євангеліях у день Хрещення Господнього Бог прийшов, щоб явити людям Світло Неприступне. Це пов’язано було з тим, що у IV ст. на Сході у ці дні відбувалося водне хрещення оголошених і виник звичай особливого вшанування води, освяченої для їх хрещення. Звідси назва Єпіфанія - Просвітлення, оскільки Спаситель явився просвітити «тих, що сидять у пітьмі і місці смертному» (Матвій 4:16). Церква розглядає Хрещення Господнє як «свято просвіти» народів, тому що саме з Хрещення Христос розпочав проповідь євангельської істини. У народі це свято ще називають Йорданом – від назви ріки Йордан у Палестині, де Ісус прийняв  хрещення від Іоана Предтечі. Кожного року у цей день здійснюється християнський обряд освячення води на згадку про водне хрещення Ісуса Христа, звідси ще одна народна назва свята – Водохреще. Існує ще одна назва свята - Богоявлення,  яка походить від того, що  при Хрещенні Господа явилась Божественна Трійця, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — у голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голубки. Про Хрещення Господнє оповідається в усіх чотирьох Євангеліях (Матвій 3:13-17; Марко 1:9-11; Лука 3:21-23; Іоан 1:33-34). Саме на цій розповіді базується канонічна іконографія  сюжету «Хрещення Господнє». Дослідники історії Вселенської Церкви вважають, що іконографія Богоявлення почала розвиватися вже в IX ст., тобто одразу після тяжкої доби іконоборства, хоча зображення Хрещення Господнього зустрічаються  і у ранніх християнських пам’ятках IV–Vстоліть.  Традиційно образи Хрещення у християнській іконографії святкові і урочисті, що відповідає значимості події і величності свята. Презентоване тут  центральне живописне клеймо кіоту з с. Овлочин із зображенням «Хрещення Господнього»  вирізняється  своєрідністю художнього трактування, у ньому  ми зустрічаємося з камерним характером подачі сцени хрещення.  Волинський народний маляр - автор композиції не йшов ні за буквальним переданням біблейського переказу, ні за буквою усталеної  іконографічної норми. «Хрещення Господнє» написане у дуже чіткій та лаконічній манері. Композиція твору стисла й не має другорядних деталей, відсутні деякі канонічні елементи, такі як три ангели, що тримають одежі Христа, сокира при корені дерева, міфічні постаті Йордану й Червоного моря. Увага сконцентрована на суті події: на 30-му році Свого життя, перед виходом на проповідь, Ісус прийшов на ріку Йордан, де Іоан Хреститель, проповідуючи покаяння у гріхах, хрестив народ, і зажадав, щоб той хрестив Його. Коли Ісус Христос вийшов із води і молився, відкрились небеса, і Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Нього і почувся голос Бога: «Це Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!» Центральне місце у композиції займають постаті Ісуса Христа та Іоана Предтечі. Христос у білому оперезанні стоїть у воді Йордану, що розливається навколо  Нього  сіро-зеленим плесом.  Воду біля ніг Христа маляр намагається зобразити прозорою, наголошуючи на тому, що вода ріки Йордан стає святою. Її освячує Сам Спаситель своєю присутністю. Своїм хрещенням Ісус освячує усі води світу та надає їм незнаної доти сили. Адже народ входив до Йордану визнаючи свої гріхи, немов залишаючи їх там, а Ісус входить до тих самих вод, щоб узяти усі ці гріхи на себе, і вода виступає тут символом очищення, символом святості. Голова Христа,  схилена  у покорі, ніби ілюструє Його відповідь «…так годиться нам виповнити усю правду…» на запитання Предтечі: «Я повинен хреститися від Тебе чи  Тобі йти до мене?» Руки Ісуса навхрест складені на грудях, при цьому правою він ще й благословляє двоперстним жестом, який виразно скерований до людей, що справа,  на березі ріки чекають своєї черги хреститися. Просвітлені, вони стоять навколішки,стараючись осягнути велич події, свідками якої вони стали.  Постава Іоана Хрестителя урочиста: спираючись на посох з хрестом і білою стрічкою, він опустився на коліно, його передчуття змінилося впевненістю, що перед ним - Месія.  Праву руку він тримає над головою Христа, здійснюючи обряд хрещення.  На відміну від  динамічної  правої сторони композиції, наповненої  постатями Хрестителя та людей, ліву – виповнює символічний статичний пейзаж: кущики трави і білих квітів серед каменів на передньому плані, далі - тиха ріка, горби протилежного берега з двома деревами, що нагадують одночасно і пальми, і верби. Горби та гори – це драбина, це шлях до неба,  до Господа Бога. Гори символізують путь духовний. Дерево – світова вісь, символ дарованого Богом життя, символ пізнання добра і зла, символ  людський роду, який повинен мати глибоке коріння та високе гілля. Символічні візантійські скелясті пагорби з деревом  тут замінено звичним волинським краєвидом - дві похилені верби на піщаному озерному березі. Відповідно до канонічної версії сюжету,  вгорі зображене  розкрите небо – сяйво у вигляді півкола з променями -  символ небесної досконалості, Рай, «домівка, де перебуває Господь». З нього злітає біла голубка - символ Святого Духа. Цей символ є родоначальником всіх алегорій. Він береться із живої природи. В іконописному мистецтві білий голуб ототожнюється із миром, невинністю, скромністю, добротою, покірністю та незлобністю. Чистота і непорочність голубки алегорично наче засоромлює грішну людину, яка повинна уподібнитися до Христа. Від  голубки  симетрично  відходять  спрямовані врізнобіч білі промені, покликані наочно ілюструвати освячення Святим Духом.   Поєднання  світлих і теплих пастельних відтінків вохристих, оливкових напівпрозорих барв з білим  та більш насиченими натуральними червоним і зеленим надає живопису ефект м’яких переходів,  відчуття ніжності кольору і загальної гармонії колориту, а в обрамленні золота творить насправді  урочистий, святковий, піднесений настрій. 

Переглядів: 186 | Додав: admin | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Copyright MyCorp © 2017