Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входа

Логін:
Пароль:

Поиск

Календар

«  Серпень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031






 

Музей волинської ікони

 

Мій профіль | Реєстрація | Вхід
» 2017 » Серпень » 28 » Цікаво знати
Цікаво знати
11:16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Успіння Богородиці
XVIIст. Дерево, левкас, темпера, гравіювання, сріблення Походить з церкви Архістратига Михаїла с.Пілганів Луцького району
Експонується у Музеї волинської ікони


День смерті Пресвятої Богородиці називається Успіння (успє – заснути, представитись), бо її тіло після смерті не зотліло, а разом з душею було взяте до неба. Земне життя Божої Матері, згідно з апокрифами, обірвалося на 72 році. Свято виникло в Єрусалимі приблизно у V ст. під впливом рішень Ефеського Собору 431 р. щодо Богоматеринства Марії. Спочатку вшанування цього дня мало назву “Свято Марії-Богоматері”. У Сірії у V ст. цей празник називали “Пам’ять Блаженної” і лише з VI ст. – Успіння Пресвятої Богородиці. Іконографія свята Успіння Пресвятої Богородиці, на відміну від більшості дванадесятих свят, немає основи у Святому Писанні. Події, пов'язані із смертю, воскресінням і вознесінням Богородиці ґрунтуються на апокрифічних сказаннях, зокрема, "Святого Іоана Богослова слово на Успіння Святої Богородиці" невідомого автора Vст. та Іоана Дамаскіна.
Ікона "Успіння Богородиці" є зразком розширеного варіанту іконографії Успіння Богородиці, так зване «хмарне». Основними композиційними елементами та іконографічними мотивами «хмарного» варіанту Успіння є епізоди апокрифічних розповідей, коли зображали чудесне перенесення ангелами апостолів із різних кінців світу, сцена відсічення рук невірному Афонії, вознесіння Богородиці на небо. Успіння, відоме в українському мистецтві ще з часів Київської Русі, зокрема в давніх пам’ятках Києва – у фресках Кирилівської церкви та Успенського собору Києво-Печерського монастиря.
Композиція ікони поділена горизонтальною лінією – двома куполами і стіною – на дві частини: нижню і верхню, відповідно - земну і небесну, людську і божественну. Внизу – земна скорбота, зверху – радість майбутнього. У нижній частині бачимо тіло померлої Богородиці на смертному одрі в оточенні апостолів. Поряд – Ісус Христос з душею Матері у вигляді спелененого немовляти. Лик Богородиці у хвилину смерті виражає спокій, її очі закриті, руки складені на грудях. Примітно, що голова Спасителя схилена вправо до матері, її душу він тримає на лівій руці, а правицею благословляє всіх присутніх. На гравійованому срібному тлі – два ангели возносять Марію до небес. Возсідаючи на невидимому небесному престолі, вона благословляє людей. Обабіч від мандорли Богоматері – поясні постаті апостолів на хмарах. Мандорли Сина і Матері синього кольору (колір неба) – символи слави і світла, які відходять від божества. Ідею єдності Матері і Сина підсилюють ідентичні кольори їхніх одеж, а також вогненний серафим, який ніби покоїться двома крилами на ореолі Сина зверху і одночасно верхніми двома крилами тримає ореол Матері знизу. Не випадково смертне ложе, подушка, на якій покоїться голова Богоматері, виконані пурпуровим кольором, який у давні часи був символом імператорської влади. Так візантійські іконописці символічно підкреслювали достоїнство Марії як Цариці Небесної. Навколо одра стоять апостоли. На передньому плані зліва – апостол Петро з кадильницею, справа – апостол Іоан припадає до ніг Богородиці, адже саме йому Спаситель заповів турбуватися про неї після його смерті. Двоє святих у священицьких одежах (поліставрії, омофори) з відкритими книгами – це Діонісій Ареопагіт та брат Іаків, які були присутні у домі Богородиці. Палітра ікони обмежена червоним, блакитним і білим кольорами. Пріоритетна чорна контурна лінія, якою промальовані лики і силуети персонажів, надає зображенню особливої чіткості і виразності. Апокрифи пишуть, що поховання Божої Матерi було урочистим. Коли похоронна процесiя наближалася до Гефсиманського саду, єврей на iм'я Афонiй, який ненавидів християн, вирiшив перекинути гроб з тiлом Богородицi. Та коли вiн тiльки доторкнувся до гробу, невидимий ангел вiдрубав йому руки і запропонував покаятися у гріху. Афонiй тут же покаявся, щиро увiрував i був зцiлений апостолом Петром. На волинській іконі руки Афонію відрубує архангел Михаїл, чим ілюструється присутність всього небесного війська під час цього дійства. У народі день Успіння Пресвятої Богородиці називають Першою Пречистою – Перша Пречиста хліб засіває, Друга Пречиста дощем поливає, Третя Пречиста снігом укриває. Закінчувався піст, розпочиналися розговини – “Прийшла Пречиста, глек молока притисла”. В цей час на селі роботи ставало значно менше, тому дівчата починали активно готуватися до весіль. Звідси й прислів’я – “Прийшла Пречиста – розносить старостів мати нечиста” або “Прийшла Перша Пречиста – стає дівка речиста” – багато говорить, бо немає роботи. У день Успіння Богородиці заборонено ходити босими ногами по землі, навіть дітям.

Переглядів: 65 | Додав: admin | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Copyright MyCorp © 2017