Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входа

Логін:
Пароль:

Поиск

Календар

«  Червень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930






 

Музей волинської ікони

 

Мій профіль | Реєстрація | Вхід
» 2018 » Червень » 04
Додати новину

1-2 червня 2018 р. у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури України відбулася Всеукраїнська наукова конференція «Шляхи розвитку українського мистецтвознавства та реставрації. До 55-річчя викладацької діяльності Л. С. Міляєвої на кафедрі ТІМ НАОМА». Участь у роботі конференції взяли Євгенія Ковальчук, заступник директора з наукової роботи Волинського краєзнавчогго музею та Тетяна Єлісєєва, завідувач Музею волинської ікони.


Програма конференції була надзвичайно насиченою. Девяносто два учасники конференції представляли наукові та реставраційні інституції, музейні заклади, заповідники, художні галереї, бібліотеки України.

Висвітлювались питання історичного досвіду і сучасносного стану реставрації в Україні, мистецтвознавчих досліджень останніх років, українського мистецтва у міжнародному контексті та інш. Мали можливість не тільки прослухати цікаві доповіді, але й поспілкуватися з колегами і давніми друзями музею.

 

 

Особливого натхнення до подальшої роботи, життєвого оптимізму надало нам безпосереднє спілкування з Людмилою Семенівною Міляєвою, доктором мистецтвознавста, професором кафедри теорії та історії мистецтва Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, академіком Національної академії мистецтв України. Легенда українського мистецтвознавста Людмила Семенівна зачаровує відкритістю, щирістю, делікатністю, толерантністю у наукових дискусіях, готовністю поділитися досвідом і знаннями, підтримати мудрою порадою. Ми пишаємося тим, що Людмила Семенівна - учасник багатьох конференцій "Волинська ікона: дослідження та реставрація", голова комісії по атрибуції Холмської Чудотворної ікони Богородиці та автор статті про святиню у альбомі-каталозі "Музей волинської ікони у Луцьку". Бажаємо Людмилі Семенівні здоров'я, довгих літ, сповнених натхненням, науковими відкриттями, вдячними учнями та послідовниками.

Просмотров: 132 | Добавил: admin | Дата: 04.06.2018 | Комментарии (1)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Причащання Святого Онуфрія. XVIII ст. Дерево, левкас, темпера, гравіювання, золочення.

Походить з церкви Покрови Богородиці села Ставки Турійського району.

Реставрована у 2017 р. у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури.

Історія життя Св. Онуфрія вражає надзвичайними подіями. У ІV ст. син перського царя став великим християнським подвижником. Майже 60 років він прожив у Єгипетській пустелі, там набув головних християнських чеснот – любові через смирення, чистоти та послуху. Пустельницький, суворий та самітницький спосіб життя у служінні лише Господу у християнстві став основою для розвитку інституту чернецтва.

Св. Онуфрія шанували як на Сході, так і на Заході. День його пам’яті – 25 червня. У кириличній традиції коротке житіє Святого входить у церковні службові книги. У західній традиції, на відміну від православного, життя Онуфрія рясніє численними легендами.

Згідно підручника з іконопису «Єрмінія», Св. Онуфрій – старець, оголений, з довгими до землі волоссям і бородою. Його зображали у повен зріст, фронтально, з трав’яним поясом на стегнах. У період ренесансу та пізнього європейського середньовіччя особливо популярним у живописі стає сюжет «Причащання Св. Онуфрія», який знаходить своє втілення на волинських іконах ХVIII ст. Поширення таких ікон у храмах Волині було повязане з ченцями – василіанами, покровителем яких вважався Св. Онуфрій. Майже у кожному монастирі греко-католицької традиції можна було побачити ікону з його зображенням.

Образ Св. Онуфрія волинського маляра повністю відповідає житійній оповіді. Він відмовився від наслідування царського престолу, тому корона і скіпетр лежать біля його ніг, його годував ворон у пустелі, тому овочі і фрукти – на поземі ікони, а поміж дерев – приручений лев риє йому могилу. Маляр створив підкреслено аскетичний образ Святого: худе, майже невагоме тіло та стражденний лик з глибокими зморшками на чолі і щоках. Іконописець детально прописує овочі і фрукти біля ніг Онуфрія: жовто-зелений гарбуз, редька та ін. У глибині печери намальований хрест, як символ тимчасовості земного життя. Святий у молитві звернений до Святої Трійці, яка благословляє його, про це свідчить зображення трьох променів, які прокреслюють гравійоване тло ікони.

Надзвичайне розповсюдження зображень Св. Онуфрія у ХVIII ст. було характерне не лише для Волині, але й для інших земель Речі Посполитої, особливо, східно-християнської традиції. Це свідчило про набуття культу Святого загальнодержавного характеру та його підтримку різними християнськими конфесіями, а особливо монастирським середовищем.

 

Просмотров: 46 | Добавил: admin | Дата: 04.06.2018 | Комментарии (0)



Copyright MyCorp © 2018