Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входа

Логін:
Пароль:

Поиск

Календар

«  Серпень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031






 

Музей волинської ікони

 

Мій профіль | Реєстрація | Вхід
» Архів новин
Додати новину

21 вересня, у свято Різдва Пресвятої Богородиці, відбулася хресна хода вірних Української Православної Церкви Київського Патріархату до Холмської Чудотворної ікони Богородиці, яка у спеціальному кіоті була винесена на ганок Музею волинської ікони для проведення молебня, під час якого віруючи мали можливість прикластися до святині. Службу перед Чудотворним образом очолив канцлер Волинської єпархії, протоієрей Микола Цап. Цьогоріч до вшанування святині долучилися духівники і віряни Ковельського та Луцького районів.

Просмотров: 137 | Добавил: admin | Дата: 25.09.2017 | Комментарии (0)

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Різдво Богородиці

  Кінець ХVІІ ст.

 Дерево, левкас, темпера, гравіювання, золочення

 Походить з  Різво-Богородичної церкви с. Сошичне Камінь-Каширського р-ну

 Експонується у Музеї волинської ікони

       21 вересня  віряни православної та греко-католицької церков України відзначають свято Різдва Пресвятої Богородиці. Новий церковний рік починається саме в цей день. Це свято є одним з дванадцяти головних християнських свят, яке встановлене на честь народження Пресвятої Богородиці — Матері Ісуса Христа.

У Новому Завіті міститься мало відомостей про земне життя Богородиці і нічого не сказано про Різдво Марії та її батьків. Про подію, на честь якої встановлене свято, відомо з апокрифічного Євангелія Якова (ІІ ст.). У престарілих Іоакима та Анни не було дітей, що вважалось у євреїв Господнім прокляттям. По тривалих молитвах Анна зачала та народила дівчинку, яку назвали Марія, що значить – «пані». Народження Марії принесло радість не лише її батькам, а й усім людям, бо Вона була призначена Богом бути Матір'ю Його Сина. Перша згадка про свято Різдва Пресвятої Богородиці зустрічається у джерелах V ст.

Іконографія свята дещо відрізняється від традиційних іконних образів, вони не лише передають догматичну сутність події, а й наповнені побутовими деталями.

У експозиції Музею волинської ікони демонструється ікона кінця ХVІІ ст. «Різдво Богородиці» з с. Сошичне Камінь-Каширського р-ну. Автор твору дотримується традиційної композиції, характерної для західноукраїнського малярства того часу. Він не приділяє багато уваги інтер’єру приміщення, зображуючи лише необхідні і традиційні ужиткові речі. Натомість ретельно «описує» вбрання кількох персонажів та декор речей. На першому плані праворуч зображено сцену з купіллю новонародженої. Купіль виконана у вигляді невеликої чаші. Поряд з нею на стільці з різьбленою спинкою сидить повитуха, тримаючи на колінах немовля. Ложе Св. Анни автор зображує як своєрідний мініатюрний храм (вкладаючи певний символічний зміст), тому увінчує його невеликим цибулястим куполом. Біла постіль з високими подушками по низу прикрашена ажурним мереживом. Біля ліжка – великий довгий стіл, покритий білою скатертиною, прикрашеною вишивкою. Св. Анна лівою рукою вказує на пригощання -- на столі виноград, кетяги вишень,огірок і ріпа. Простір приміщення обмежений зображенням муру з двома невеликими бійницями та високою баштою, у дверному проємі стоїть Св. Іоаким. Іконописець трактує подію, як таку, що водночас відбувається у приміщенні та просто неба, тим самим передається зв’язок двох світів – реального та духовного. Мур, як символ відокремлення небесного існування (втіленого у золоченому тлі) від земного.

Іконописець приділяє багато уваги подробицям побутового характеру, змальовує їх з допустимою у таких сценах правдивістю. Те, що раніше узагальнювалося, не конкретизувалося, у його іконі стає важливим і цінним, оскільки саме за допомогою реальних деталей передавалася картина живого життя. У його «Різдві» жінки, які прийшли привітати породіллю та Св. Іоаким зображені у вбрані заможних міщан, з ретельно прописаними деталями одеж. Біля столу стоїть вельможна гостя у довгій спідниці з білим фартушком, отороченим мережкою, поверх сорочки одягнута у свиту. Її вбрання доповнює оригінальна зачіска з багатьма вплетеними на потилиці червоними і чорними стрічками. На шиї – низка перлин. Св. Іоаким вбраний у довгу свиту з візерунчастими поясом та шубу – кунтуш.

Не дивлячись на подібні натуралістичні реалії ікона за своїм настроєм далека від передання сімейної ідилії, у ній виразно проступає обрядова церемоніальна поважність.

Іконописець використовує головні надбання ренесансної традиції: ясні кольори, відчуття простору, декоративність. У його творі панують теплі барви червоного – від пурпуру на одежах головних персонажів до рожево-малинових на «шахових» клітинках підлоги й, нарешті, до ясного золота на тлі.

 

Просмотров: 170 | Добавил: admin | Дата: 21.09.2017 | Комментарии (0)

До уваги відвідувачів!

15 вересня у музеї - санітарний день за виробничою необхідністю.

Просмотров: 180 | Добавил: admin | Дата: 14.09.2017 | Комментарии (0)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Успіння Богородиці
XVIIст. Дерево, левкас, темпера, гравіювання, сріблення Походить з церкви Архістратига Михаїла с.Пілганів Луцького району
Експонується у Музеї волинської ікони


День смерті Пресвятої Богородиці називається Успіння (успє – заснути, представитись), бо її тіло після смерті не зотліло, а разом з душею було взяте до неба. Земне життя Божої Матері, згідно з апокрифами, обірвалося на 72 році. Свято виникло в Єрусалимі приблизно у V ст. під впливом рішень Ефеського Собору 431 р. щодо Богоматеринства Марії. Спочатку вшанування цього дня мало назву “Свято Марії-Богоматері”. У Сірії у V ст. цей празник називали “Пам’ять Блаженної” і лише з VI ст. – Успіння Пресвятої Богородиці. Іконографія свята Успіння Пресвятої Богородиці, на відміну від більшості дванадесятих свят, немає основи у Святому Писанні. Події, пов'язані із смертю, воскресінням і вознесінням Богородиці ґрунтуються на апокрифічних сказаннях, зокрема, "Святого Іоана Богослова слово на Успіння Святої Богородиці" невідомого автора Vст. та Іоана Дамаскіна.
Ікона "Успіння Богородиці" є зразком розширеного варіанту іконографії Успіння Богородиці, так зване «хмарне». Основними композиційними елементами та іконографічними мотивами «хмарного» варіанту Успіння є епізоди апокрифічних розповідей, коли зображали чудесне перенесення ангелами апостолів із різних кінців світу, сцена відсічення рук невірному Афонії, вознесіння Богородиці на небо. Успіння, відоме в українському мистецтві ще з часів Київської Русі, зокрема в давніх пам’ятках Києва – у фресках Кирилівської церкви та Успенського собору Києво-Печерського монастиря.
Композиція ікони поділена горизонтальною лінією – двома куполами і стіною – на дві частини: нижню і верхню, відповідно - земну і небесну, людську і божественну. Внизу – земна скорбота, зверху – радість майбутнього. У нижній частині бачимо тіло померлої Богородиці на смертному одрі в оточенні апостолів. Поряд – Ісус Христос з душею Матері у вигляді спелененого немовляти. Лик Богородиці у хвилину смерті виражає спокій, її очі закриті, руки складені на грудях. Примітно, що голова Спасителя схилена вправо до матері, її душу він тримає на лівій руці, а правицею благословляє всіх присутніх. На гравійованому срібному тлі – два ангели возносять Марію до небес. Возсідаючи на невидимому небесному престолі, вона благословляє людей. Обабіч від мандорли Богоматері – поясні постаті апостолів на хмарах. Мандорли Сина і Матері синього кольору (колір неба) – символи слави і світла, які відходять від божества. Ідею єдності Матері і Сина підсилюють ідентичні кольори їхніх одеж, а також вогненний серафим, який ніби покоїться двома крилами на ореолі Сина зверху і одночасно верхніми двома крилами тримає ореол Матері знизу. Не випадково смертне ложе, подушка, на якій покоїться голова Богоматері, виконані пурпуровим кольором, який у давні часи був символом імператорської влади. Так візантійські іконописці символічно підкреслювали достоїнство Марії як Цариці Небесної. Навколо одра стоять апостоли. На передньому плані зліва – апостол Петро з кадильницею, справа – апостол Іоан припадає до ніг Богородиці, адже саме йому Спаситель заповів турбуватися про неї після його смерті. Двоє святих у священицьких одежах (поліставрії, омофори) з відкритими книгами – це Діонісій Ареопагіт та брат Іаків, які були присутні у домі Богородиці. Палітра ікони обмежена червоним, блакитним і білим кольорами. Пріоритетна чорна контурна лінія, якою промальовані лики і силуети персонажів, надає зображенню особливої чіткості і виразності. Апокрифи пишуть, що поховання Божої Матерi було урочистим. Коли похоронна процесiя наближалася до Гефсиманського саду, єврей на iм'я Афонiй, який ненавидів християн, вирiшив перекинути гроб з тiлом Богородицi. Та коли вiн тiльки доторкнувся до гробу, невидимий ангел вiдрубав йому руки і запропонував покаятися у гріху. Афонiй тут же покаявся, щиро увiрував i був зцiлений апостолом Петром. На волинській іконі руки Афонію відрубує архангел Михаїл, чим ілюструється присутність всього небесного війська під час цього дійства. У народі день Успіння Пресвятої Богородиці називають Першою Пречистою – Перша Пречиста хліб засіває, Друга Пречиста дощем поливає, Третя Пречиста снігом укриває. Закінчувався піст, розпочиналися розговини – “Прийшла Пречиста, глек молока притисла”. В цей час на селі роботи ставало значно менше, тому дівчата починали активно готуватися до весіль. Звідси й прислів’я – “Прийшла Пречиста – розносить старостів мати нечиста” або “Прийшла Перша Пречиста – стає дівка речиста” – багато говорить, бо немає роботи. У день Успіння Богородиці заборонено ходити босими ногами по землі, навіть дітям.

Просмотров: 194 | Добавил: admin | Дата: 28.08.2017 | Комментарии (0)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СТАРОЗАВІТНА ТРІЙЦЯ

XVIII ст.

Дерево, левкас, темпера, гравіювання, сріблення.

Походить з церкви Архістратига Михаїла с. Смолигів Луцького району.

У IV ст. на Першому і Другому Вселенських соборах Християнською Церквою прийнято догмат про Єдиного Бога, який існує у Трьох Іпостасях: Бог-Отець, Бог-Син і Бог–Дух Святий. Три іпостасі Бога незлитні й нероздільні – єдиносущна Пресвята Трійця. У Святому Письмі нема слова Трійця, але в кількох місцях говориться про Бога у множині. Термін цей виник у боротьбі з єресями, які стверджували, що Ісус Христос – нібито не Бог, а Святий Дух – не Іпостась Бога.

Сюжет зображень Старозавітної Трійці будується на біблійній розповіді про те, як праотець Авраам і його дружина Сарра зустріли біля діброви Мамре трьох ангелів, про яких говориться також в однині (Бут. 18:1–15). Для них Авраам і Сарра гостинно приготували з кращого борошна «прісні хліби», «теля ніжне і гарне», «олії і молока». Один з ангелів повідомив про народження у Сарри сина, що «від Авраама дійсно піде народ великий і сильний, і благословляться в ньому всі народи землі» (Бут. 18:18). За традиційними християнськими поясненнями, в образі трьох ангелів Аврааму було дано одкровення про Єдиносущного і Триіпостасного Бога.

Образ волинського народного маляра має оповідний характер: автор точно йде за текстом Святого Письма. Три ангели в єдиному пориві повернуті вправо, до Сарри, яка стоїть, тримаючи у руках таріль із рибою. Риба – ранній християнський символ: перші букви слів грецького виразу «Ісус Христос – Син Божий, Спаситель» складають слово «ІХТІС» (риба). Така ж таріль із рибою стоїть по центру прямокутного столу з трьома масивними ніжками, який одночасно символізує гріб Господній і вівтар храму. Ангел посередині, як іпостась Сина Божого, подається вище за інших із піднятою головою, в той час як голови інших ангелів злегка схилені у пошануванні. Вказівним пальцем правиці цей ангел показує вгору на Мамврійського дуба, у зеленій кроні якого вписано трикутник – символ Святої Трійці. Ангели одягнені у традиційне вбрання – хітони і гіматії різних кольорів, у руках однакові жезли-посохи подорожніх. Розгорнуті сіро-білі крила ніби огортають срібні німби. Ангел справа, одягнутий у червоний гіматій (атрибут Бога-Отця), лівою рукою торкається хліба на тарелі, права піднята з відкритою долонею. Ангел зліва правицею тримає жезл, лівою вказує на середущого. Ідеї триєдності Бога відповідають і зображені на столі три чаші, три хліби, три тарілки з трьома ножами. Ближче до країв стола – дві ложки і дві невеликі хлібини, які символізують єдність двох начал, двох сутностей – божественного і людського, небесного і земного. Лики ангелів молоді, рум’яні з чітко промальованими бровами і великими очима. На противагу їм Авраам і Сарра зображені як люди старшого віку, їхні постаті і погляди звернені у повазі до гостей.

Автор вносить у композицію окрім архітектурного (палати з червоними дахами і вікнами, храм з червоним куполом) і пейзажного (зелений дуб з плодами) стафажу певні історичні моменти, які з часом стали своєрідними обрядами в церкві. Так, на поземі намальовано глек із посудиною для омивання ніг подорожнім: «…й омиють ноги Ваші; і відпочинете під цим деревом» (Бут. 18:4). Ця традиція отримала новий зміст у Новому Заповіті: «…Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному» (Ів.13:14). Тож як Ісус Христос омив ноги Своїм учням перед Тайною вечерею, так і тепер у Великий четвер Страсного тижня архієрей омиває ноги 12-м священикам у храмі.

Колорит образу надзвичайно насичений, яскравий, різнобарвний, із великими площинами срібла, яке покриває німби ангелів і тло, різьблене рослинним орнаментом.

Отже, на іконі «Старозавітна Трійця» іконописцець втілює з одного боку, догмат про єдність і неподільність трьох іпостасей Бога, (три ангели, три тарілі, три вікна, три хлібини, трикутник), а з другого – безпосереднє звершення основного християнського таїнства – євхаристії, як заповіді Господньої, даної ним на Тайній вечері (потир, риба).

 

 

Просмотров: 442 | Добавил: admin | Дата: 02.06.2017 | Комментарии (0)

ВОЗНЕСІННЯ

Початок XVIIІ ст.

Походить з празничного ряду іконостасу  Покровської церкви с.Пірванче Горохівського району

Свято Вознесення встановлено ще у перші роки християнства, але аж до IV ст. воно відзначалося разом із святом П’ятидесятниці. Лише з початку V ст. свято отримало самостійний статус, як одне з дванадесятих свят. Свято є перехідним, тобто відзначається церквою на сороковий день після свята Пасхи і припадає на різні дні календаря. Цього року Вознесіння святкуємо сьогодні - 25 травня.  У свято Вознесіння востаннє віталися словами «Христос Воскрес», стверджуючи цим, що земний шлях Спасителя завершився і далі Він вершить вищий небесний суд, сидячи поряд із Богом Отцем.

Передбачення про майбутнє Вознесіння було дано Ісусом Христом своїм учням ще задовго до своєї смерті: «А що ж, коли побачите Сина Людського, Який возноситься туди, де був раніш?» (Ів.6,62). Подію Вознесіння Господнього описують євангелісти Лука: «… І коли Він благословив їх, почав віддалятися від них і вознісся на небо…» (Лк.24, 50-53) та Марк: «Господь же, після розмови з ними, вознісся на небо і сів праворуч Бога. Вони ж пішли і всюди проповідували, а Господь допомагав їм…» (Мр.16, 19-20). Найдетальніше про події, які передували і які слідували після Вознесіння оповідає книга «Діяння святих апостолів» (Діян.1,2-26). Головним повчальним моментом Вознесіння Господнього є те, що Спаситель протягом сорока днів після смерті лишався на землі, являвся своїм учням і говорив їм про Царство Боже, тим самим готуючи їх до проповідницької діяльності у майбутньому.

Волинський іконописець живописно передає на іконі слова Святого письма, наповнюючи образ яскравістю та емоційністю. У центрі композиції – Елеонська гора, над якою ніби парить у хмарах Ісус Христос, підтверджуючи слова книги «Діяння святих апостолів»: «… Він вознісся над їхніми очима, і хмара взяла Його з очей їхніх». Хмари навколо постаті Спаса утворюють ніби напівмандорлу, як символ Божественної слави Сина Божого. Не випадково Спас зображений у червоній багряниці, яка символізує його людську сутність, пролиту за людей кров, жертовність і мучеництво. Обабіч зеленої гори Елеон розміщені апостоли, одягнені у хітони і гіматії білих, жовтих, синіх, зелених, червоних кольорів. Складки одеж модельовані накладанням темних смуг, висвітлень та білильних мазків на основні кольори. Серед молодих і літніх чоловіків на передньому плані зображена Богородиця, яка стоїть навколішки, протягуючи руки вгору. Богоматір одягнена у білу сорочку і синій плащ, голова покрита білою наміткою. Погляди і жести персонажів звернені до Спаса. Лики персонажів вохристої карнації з підрум’яною, чітко промальовані чорні брови, круглі очі, червоні вуста. Своєрідною ланкою, що поєднує небо і землю, божественний і людський світ, на іконі виступають два ангели на хмарах, які руками вказують на Христа, споглядаючи присутніх на землі. Німби, символи святості, бачимо лише над головами Ісуса Христа і Богородиці, всі ж інші учасники дійства без німбів, тобто вони ще просто люди, які з часом будуть возведені до рангу святих християнської церкви за служіння людям і мученицьку смерть за віру Христову. На тлі ікони, між хмариною і пагорбом, частково зберігся напис, що іменує ікону: «ВОЗНЄСЄНІЄ». 

 

 

Просмотров: 329 | Добавил: admin | Дата: 25.05.2017 | Комментарии (0)

Просмотров: 314 | Добавил: admin | Дата: 18.05.2017 | Комментарии (0)

15 травня 2017 р. у Музеї волинської ікони відбулася презентація виставки «Небесне воїнство. Образи святих воїнів на волинських іконах ХVIІ-ХІX ст.». Це спільний проект музейних закладів Волині і Рівненщини – Музею волинської ікони та Державного історико-культурного заповідника м. Острога.
На виставці представлені 22 ікони ХVIІ-ХІX століть, які репрезентують традицію іконографії святих воїнів - Георгія, Михаїла, Дмитрія, Євстахія. Образи демонструють як високу майстерність авторів, так і народний іконопис. Презентацію вів директор Волинського краєзнавччого музею Анатолій Силюк. Куратори виставки - провідні наукові співробітники Музею волинської ікони Ангеліна Вигодник та Людмила Карпюк.На презентації були присутні Тетяна Гнатів, начальник управління культури Луцької міської ради, Олександр Богданов, проректор Волинської духовної семінарії з наукової роботи, священики, студенти Луцького коледжу технологій, бізнесу та права СНУ. З вітальними словами напередодні Міжнародного дня музеїв виступили -- виконуючий обов'язки Луцького міського голови, секретар міської ради Ігор Поліщук, заступник міського голови Григорій Пустовіт. Канцлер Волинської єпархії УПЦ КП прот. Микола Цап наголосив на важливості створення таких виставок у духовному житті суспільства. Завідувач Музею волинської ікони Тетяна Єлісєєва розповіла про організацію виставки і подякувала дирекції Державного історико-культурного заповідника м.Острога за можливість представити пам'ятники іконопису Великої Волині. Науковий співробітник Музею волинської ікони  Людмила Карпюк провела цікаву і захоплюючу екскурсію по виставці 

Просмотров: 389 | Добавил: admin | Дата: 16.05.2017 | Комментарии (0)

Напередодні Міжнародного дня музеїв, 12 травня 2017 р. у Музеї волинської ікони відбулася презентація відреставрованих історичних документів, пам’яток іконопису та олійного живопису. Експонати були відреставровані у Національному науково-дослідному реставраційному центрі України та Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури м. Київа, з якими багато років співпрацює Волинський краєзнавчий музей та Музей волинської ікони. Серед відреставрованих ікон – «Христос у потирі» 1737 р., «Свята Варвара», «Моління про чашу», «Святий Онуфрій» XVIII ст., «Святі Іоан і Марко» ХІХст.. На виставці вперше були представлені три документи на пергаменті, зокрема: «Альберт-Станіслав Радзивіл про реліквії в костелі єзуїтів в Олиці» 1644 р., «Про використання маєтків єзуїтів у Польщі Севастьяном Козеровським, деканом Олицької колегіати» 1752 р., «Про надання Олицькій колегіаті князем Карлом-Станіславом Радзивілом у довічне володіння землі Ямпольського і Колківського костелів» 1773 р. Надзвичайно цікавим експонатом є Градуал (1642 р. - рукописний літургійний музичний твір, який зберігся у фрагментах (три аркуші).Колекцію західноєвропейського живопису музею поповнив «Портрет Людвига Грохальського», написаний художником Глечарським у Польщі (ХІХ ст.)

Презентацію вела Тетяна Єлісєєва - завідувач Музею волинської ікони. З цікавими повідомленнями виступили Наталія Шевченко - провідний науковий співробітник наукового відділу хіміко-фізичних досліджень Національного науково-дослідного реставраційного центру України, Анатолій Силюк - директор Волинського краєзнавчого музею та Наталія Пушкар - головний хранитель Волинського краєзнавчого музею. Виступаючі рорзповіли про історію експонатів, співпарацю музеїв Волині з  Національним науково-дослідним реставраційним  центром України у справі реставрації та дослідження пам'яток сакрального мистецтва краю, поділились планами спільної роботи на майбутнє.  Людмила Карпюк - провідний науковий співробітник Музею волинської ікони представила відреставровані пам'ятки учасникам презентації.

 

Просмотров: 371 | Добавил: admin | Дата: 12.05.2017 | Комментарии (0)

7 травня вже втретє відбулося паломництво вірних Луцького екзархату Української Греко-Католицької Церкви до Холмської Чудотворної ікони Богородиці. Богослужіння  очолив екзарх Луцький владика Йосафат. Більше 300 віруючих з Луцька, Ковеля, Дубна та інших регіонів. Вперше у паломництві взяли участь члени молодіжної організації з Львівщини "Католицьке скаутство Європи". Під прекрасний спів церковного хору,  молилися біля Чудотворного образу і мали можливість прикластися до святині. Завершилося богослужіння молитвою, яку виконали всі присутні "Боже, Великий, Єдиний, нам Україну храни". Владика Йосафат подякував дирекції Волинського краєзнавчого музею і Музею волинської ікони за надану можливіть пошанувати священнийобраз і побажав усім  миру, добра і злагоди.

 



Просмотров: 370 | Добавил: admin | Дата: 07.05.2017 | Комментарии (0)

« 1 2 3 4 5 6 7 ... 23 24 »


Copyright MyCorp © 2018