Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входа

Логін:
Пароль:

Поиск

Календар

«  Січень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031






 

Музей волинської ікони

 

Мій профіль | Реєстрація | Вхід
» Архів новин
Додати новину

17 грудня у Музеї волинської ікони побували військовослужбовці 14-ї окремої механізованої бригади з Володимира-Волинського. Ця поїздка відбулася з ініціативи штатного капелана ієрея Володимир - Волинської єпарії УПЦ КП Юрія Глови.

Завідувач музею Тетяна Єлісєєва провела військовим екскурсію по експозиції музею, а біля Чудотворного образу Холмської ікони Богородиці от. Юрій прочитав молитву під час якої військовослужбовці, ставши на коліна, помолились за мир в Україні.

Просмотров: 18 | Добавил: admin | Дата: 18.12.2017 | Комментарии (0)

14 грудня 2017 р. у Музеї волинської ікони відкрилася виставка «Сакральний живопис Володимира Жупанюка», яка презентує роботи автора з власної колекції, колекції Митрополита Луцького і Волинського УПЦ КП Михаїла та збірки Волинського краєзнавчого музею. Гостями музею були священнослужителі, члени товариства «Холмщина», працівники культури, митці, студенти, пошановувачі творчості луцького художника.

Понад 40 років Володимир Жупанюк працює в галузі образотворчого мистецтва. Майстерний графік, аквареліст, живописець-пейзажист, автор серії іконописних робіт має широке коло шанувальників. За останнє десятиліття Володимир Жупанюк створив серію робіт, присвячену сакральній тематиці. «Боремельський хрест», «Волинська Богоматір – покровителька землі Волинської», «Святий Миколай – покровитель Луцька», «Христос євхаристійний. Тайна вечеря» та ін. – не просто майстерно виконані живописні полотна, а твори, що наповнені духовними, історичними та культурними вимірами. В основі сюжетів лежать історичні події, легенди, перекази.

Володимир Жупанюк вперше презентував сакральну картину «Холмська Богородиця у подіях та фактах» (2017 р.), у якій традиція українського іконопису зображати чудодіяння, якими прославився образ, поєднана з написанням персоналій, пов’язаних з її історією.

На презентації виступив голова благодійного фонду «Рідна Волинь», який висловив своє захоплення творчістю художника та пообіцяв, що по завершенню роботи виставки, фонд виділить кошти на придбання картини «Холмська Богородиця у подіях та фактах» до збірки Музею волинської ікони.

Щирими і емоційними були виступи доньки та онучки Надії Горлицької. Священики УПЦ, УПЦ КП та УГКЦ у своїх виступах відзначили особливий духовний зміст робіт В. Жупанюка.

Про співпрацю художника з Волинським краєзнавчим музеєм говорила у своєму виступі заступник директора з наукової роботи Євгенія Ковальчук.

                                     
Першу екскурсію по виставці провів автор картин В. Жупанюк. Її з інтересом оглянули студенти Луцького вищого професійного училища будівництва та архітектури та гості музею.
Не дивлячись на форсмажорні обставини (відсутність світла) дійство пройшло у теплій, сердечній та доброзичливій атмосфері.

Просмотров: 45 | Добавил: admin | Дата: 17.12.2017 | Комментарии (0)

3 грудня 2017 року до музею прибули паломники з Львівщини. Більше п'ятидесяти  членів молитовної спільноти "Новий Єрусалим", яка діє при церкві Архістратига Михаїла монастиря студитів,  вперше мали можливість пошанувати Чудотворну Холмську ікону Богородиці. Настоятель о. Василій (Захарусь) відслужив урочистий молебень, який супроводжувався прекрасними піснеспіваами на честь Богородиці. 

Гості зі Львова принесли до музею  ікону Богородиці Одигітрії, яка завжди супроводжує їх у подорожах по святих місцях. Паломники з великим інтересом слухали розповідь по Холмську ікону Богородиці, а також оглянули експозицію музею, пізнаючи прекрасний світ  волинського іконопису XVI-XVIII ст.

Просмотров: 40 | Добавил: admin | Дата: 04.12.2017 | Комментарии (0)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Архістратиг Михаїл

Кінець XVII cт.

 Походить з церкви Різдва Богородиці с. Видерта Камінь-Каширського району

 

 

 

21 листопада християнська церква відзначає «Собор св. Архістратига Михаїла й інших безплотних сил». Архістратиг Михаїл – покровитель воїнів, які борються за правду, захисник християн від видимих і невидимих ворогів. Його ім’я перекладається з давньоєврейської – «Хто, як Бог?», саме з таким кличем виступив архістратиг до бунтівних ангелів в оборону Єдиного Бога, обстоюючи Його божественне верховенство. У часи Київської Русі він вважався покровителем князів і патроном міста Києва, тому онук Ярослава Мудрого збудував Михайлівський Золотоверхий собор.

Іконографія архангела Михаїла має давнє походження в Україні. Його образ зображували на княжих печатках XII — XIII ст. на повний зріст зі списом у правій руці. Згодом він постає на гербі Києва. Різні суспільні верстви по-різному сприймали його образ. На прапорах запорізьких козаків він був символом перемоги, на княжих гербах — християнським патроном, у народній уяві — благодійним заступником.

Згідно з візантійським каноном, архангела Михаїла зображували з мірилом та зерцалом (прозора сфера в руках ангела, символ передбачення, що наданий архангелу Богом) у руках, або ж у військовому обладунку зі списом чи мечем, як відтворення зброї римського полководця. Саме таким постав на іконі кінця ХVІІ ст. невідомого волинського майстра Архангел. Маляр представляє типовий для ХVІІ – початку ХVІІІ століть зразок його іконографії: юний, сповнений сил воїн у лицарському обладунку з розгорнутими крилами, у піднятій правиці – меч, у лівій руці – сфера. У постаті Михаїла органічно зливаються юність і героїка, реальність і божественне начало. Його лик, осяяний легкою посмішкою, позбавлений рис войовничості, це швидше уособлення ідеальної краси і доброти.

 

Просмотров: 82 | Добавил: admin | Дата: 21.11.2017 | Комментарии (0)

 

    

СВЯТИЙ ДМИТРІЙ

1729р.

Походить з Михайлівської церкви с. Кримне Старовижівського району

Експонується у Музеї волинської ікони

 

В українську християнську традицію культ Св. Дмитрія Солунського прийшов, разом із хрещенням Русі у Х ст. Згодом на його честь у Київській Русі та в Україні було зведено чимало церков та монастирів. Русичі завжди вірили, що вони перебувають під особливим заступництвом Святого Дмитра. Більше того, у староукраїнських билинах великомученика Дмитрія зображують русичем за походженням – настільки цей образ зливався із душею українського народу.

На початку 70-х років ХI ст. в Києві будується Дмитрівський монастир, відомий згодом як Михайлівський-Золотоверхий. Монастир був побудований сином Ярослава Мудрого, великим князем Ізяславом, у хрещенні Дмитром († 1078), свого часу монастир конкурував навіть з Печерським. Мозаїчна ікона святого Димитрія Солунського із собору Дмитрівського монастиря збереглася до наших днів і перебуває в Росії у Державній Третьяковській галереї.

Святий великомученик Дмитрій Солунський (друга половина ІІ – 306 р.) був сином римського проконсула у Фессалоніках (су­часні Салоніки, слов'янська назва — Солунь). Бать­ко й мати Дмитрія були таємними хрис­тиянами, маленьким був охрещений і він. Після досягнення Дмитрієм повноліття імператор Максиміан призначив його проконсулом Фессалонікійської області замість померлого батька. На молодого воєводу був покладено обов'язок захищати міс­то від набігів варварів та знищу­вати християн і їхнє вчення. Однак Дмитрій відкрито навчав християнства мешканців міста й викорінював язичницькі зви­чаї та ідолопоклонство. Дізнавшись про це, імператор вирішив розпра­витися із солунськими християнами. Максиміан наказав кинути Дмитрія до в'язниці. Там святому явився ангел, який втішав і зміцнював його у подвигу. У той час імпе­ратор насолоджувався гладіаторським видовищем, спостерігаючи, як його улюблений борець, германець на ім'я Лій, кидав на списи воїнів переможених ним християн. Сміливий юнак – християнин на ім'я Нестор, учень Дмитрія, прийшов до в'язниці й просив благословення на двобій із варваром. Дмитрій благосло­вив його і Несторові вдалося перемогти Лія та скинути його на списи — так само, як він кидав християн. 26 жовтня 306 року розлючений імператор на­казав стратити Нестора, а слідом вбити списами і Дмитрія. Тіло великомученика викинули на по­живу диким звірям, але солунські християни забра­ли його і таємно поховали. За часів правління імператора Константина над могилою святого побудували церкву. Сто років потому, коли на місці старої церкви було вирішено звести нову, будівничі відна­йшли нетлінні мощі святого мученика.

Пам’ять святого Дмитрія Солунського здавна пов’язували в Україні з військовим подвигом, патріотизмом і захистом Батьківщини. Князі та воїни віддавали себе святому в опіку. Його захисту потребували мандрівники і вояки, які виїжджали в дорогу або ішли на війну. Зображення Дмитрія широко поширені у країнах візантійського культурного кола. Як правило, з ХІ ст. святого зображають безбородим юнаком з коротким прямим або ледь хвилястим волоссям (зустрічаються ікони, де він написаний з вусами і короткою борідкою) з атрибутами воїна в лускоподібних латах, зі списом чи мечем у руках.

На волинській іконі 1729 р. Св. Димитрій Солунський представлений як воїн, у кірасі та з оригінальної форми щитом у лівій руці і, водночас, як мученика за віру Христову – з розп'яттям у правиці. У двох верхніх кутах ікони маляр написав два клейма: зліва – «Дмитрій перед імператором Максиміаном», справа – «Страта Святого». Святий воїн, у виконанні волинського маляра, позбавлений мужності і героїчної вдачі, відповідно підібрані і теми клейм. Їх площинно-лінеарне вирішення рисунку не відволікає від споглядання самого образу великомученика. У нижній частині ікони зображений донатор (дарувальник), згідно підпису на іконі його ім’я - Баглик Юхимович.

Просмотров: 83 | Добавил: admin | Дата: 08.11.2017 | Комментарии (0)

Починаючи з 1994 р. на базі Музею волинської ікони Волинський краєзнавчий музей проводить наукові конференції «Волинська ікона: дослідження та реставрація»,що мають на меті узагальнення досвіду провідних науково-дослідних профільних організацій, музейних та освітніх установ для вирішення питань збереження, дослідження та реставрації волинського іконопису, пам’яток сакрального мистецтва історичної Волині та України.

Цього року у ХХІV міжнародній науковій конференції «Волинська ікона: дослідження та реставрація» взяли участь 45 вчених з України, Росії, Білорусії, Польщі, які зібрались 19 жовтня у Волинському краєзнавчому музеї на пленарному засіданні. За традицією відкрив засідання директор ВКМ Анатолій Силюк, учасників конференції привітали представники духовенства і влади.

Далі мистецтвознавці, історики, музейні працівники та реставратори виступили з повідомленнями з історії, атрибутування, рентгенографування, хіміко-технологічних досліджень пам’яток сакрального мистецтва Волині, Київщини, Тернопільщини, Чернігівщини, Слобожанщини. Матеріали повідомлень опубліковані у науковому збірнику конференції, окремий розділ якого присвячений вивченню творчої спадщини Йова Кондзелевича. Видання ілюстроване кольоровими світлинами пам’яток, більшість яких публікується вперше. До конференції співробітниками Музею волинської ікони були підготовлені до видання (вийшли електронні версії ) каталоги із серії «Колекції Волинського краєзнавчого музею», випуск 13: «Волинська ікона XVI-XVIII ст. Ч.ІІІ» та «Живопис західноєвропейської традиції XVIII-ХІХ ст. Ч. І.»

У другій половині дня у Музеї волинської ікони відбулась наукова академія з нагоди 350-річчя від дня народження Йова Кондзелевича. Учасники і гості конференції мали можливість ознайомитися із шедеврами сакрального мистецтва у експозиції Музею волинської ікони – унікальними іконами, створеними на Волині іконописцем-ієромонахом Білостоцького монастиря Йовом Кондзелевичем та майстрами його кола. У рамках роботи академії були представлені одвірки царських і дияконських врат роботи Йова Кондзелевича з колекції Музею волинської ікони, які реставрує Анатолій Квасюк, завідувач майстерні Волинського краєзнавчого музею. Тетяна Єлісєєва, завідувач Музею волинської ікони, представила цінні експонати, а реставратор розповів про складність реставраційного процесу.

 

 

 

 

 

 

 

Особливу зацікавленість присутніх викликав мистецький проект «Йов Кондзелевич. Велич і слава, європейський контекст. До 350-ліття від дня народження Йова Кондзелевича», який презентували народний художник України Мирослав Откович та завідувач Львівської філії ННДРЦ України Тарас Откович. Автори проекту представили творчість Йова Кондзелевича у контексті європейського мистецтва XVI–XVII ст., на тлі творчості великих майстрів Ренесансу – Ель Греко, Рафаеля Санті, Тиціана Вечелліо, Доменіко Гірландайо. Банери демонстрували твори європейських художників і твори Йова Кондзелевича із близькими сюжетами, технічними та композиційними елементами зображень. Проводячи паралелі робіт Йова Кондзелевича із роботами знаних художників, які є символами найвищих досягнень європейського мистецтва, можна було побачити та зрозуміти велич постаті скромного монаха-іконописця, який більшу частину свого життя провів у монастирях Волині, але створив шедеври рівня вершин європейського мистецтва.

Екскурсією «Йов Кондзелевич і Луцьк», що ознайомила гостей з пам’ятними місцями, пов’язаними з життям видатного іконописця, завершився перший день роботи конференції. 

                                                                             

20 жовтня робота конференції продовжилася у Музеї волинської ікони секційними засіданнями конференції, на яких учасники виступили із науковими доповідями, а також відвідали Михайлівську церкву с. Білосток Луцького району, де ченцем був Йов Кондзелевич, та Торчинський народний історичний музей імені Григорія Гуртового.                                                                                                                                                                                                                               

Просмотров: 79 | Добавил: admin | Дата: 23.10.2017 | Комментарии (0)

У музеї перед Холмською Чудотворною іконою Богородиці вперше ієрей Євген Маласпіна відслужив акафіст Богородиці Холмській у перекладі англійською мовою. Молільниками були викладачі та студенти факультету романо-германської філології Східноєвропейського національного університету ім .Лесі Українки. Віктор Гребенюк, літредактор інформаційно-видавничого центру Волинської єпархії УПЦ КП, член Спілки християнських письменників розповів про свою роботу над написанням акафісту римованою поезією. Про роботу над перекладом твору розказала Наталія Добжанська-Найт, кандидат філологічних наук, доцент цього вузу, член Спілки християнських письменників України.

Просмотров: 169 | Добавил: admin | Дата: 25.09.2017 | Комментарии (0)

21 вересня, у свято Різдва Пресвятої Богородиці, відбулася хресна хода вірних Української Православної Церкви Київського Патріархату до Холмської Чудотворної ікони Богородиці, яка у спеціальному кіоті була винесена на ганок Музею волинської ікони для проведення молебня, під час якого віруючи мали можливість прикластися до святині. Службу перед Чудотворним образом очолив канцлер Волинської єпархії, протоієрей Микола Цап. Цьогоріч до вшанування святині долучилися духівники і віряни Ковельського та Луцького районів.

Просмотров: 98 | Добавил: admin | Дата: 25.09.2017 | Комментарии (0)

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Різдво Богородиці

  Кінець ХVІІ ст.

 Дерево, левкас, темпера, гравіювання, золочення

 Походить з  Різво-Богородичної церкви с. Сошичне Камінь-Каширського р-ну

 Експонується у Музеї волинської ікони

       21 вересня  віряни православної та греко-католицької церков України відзначають свято Різдва Пресвятої Богородиці. Новий церковний рік починається саме в цей день. Це свято є одним з дванадцяти головних християнських свят, яке встановлене на честь народження Пресвятої Богородиці — Матері Ісуса Христа.

У Новому Завіті міститься мало відомостей про земне життя Богородиці і нічого не сказано про Різдво Марії та її батьків. Про подію, на честь якої встановлене свято, відомо з апокрифічного Євангелія Якова (ІІ ст.). У престарілих Іоакима та Анни не було дітей, що вважалось у євреїв Господнім прокляттям. По тривалих молитвах Анна зачала та народила дівчинку, яку назвали Марія, що значить – «пані». Народження Марії принесло радість не лише її батькам, а й усім людям, бо Вона була призначена Богом бути Матір'ю Його Сина. Перша згадка про свято Різдва Пресвятої Богородиці зустрічається у джерелах V ст.

Іконографія свята дещо відрізняється від традиційних іконних образів, вони не лише передають догматичну сутність події, а й наповнені побутовими деталями.

У експозиції Музею волинської ікони демонструється ікона кінця ХVІІ ст. «Різдво Богородиці» з с. Сошичне Камінь-Каширського р-ну. Автор твору дотримується традиційної композиції, характерної для західноукраїнського малярства того часу. Він не приділяє багато уваги інтер’єру приміщення, зображуючи лише необхідні і традиційні ужиткові речі. Натомість ретельно «описує» вбрання кількох персонажів та декор речей. На першому плані праворуч зображено сцену з купіллю новонародженої. Купіль виконана у вигляді невеликої чаші. Поряд з нею на стільці з різьбленою спинкою сидить повитуха, тримаючи на колінах немовля. Ложе Св. Анни автор зображує як своєрідний мініатюрний храм (вкладаючи певний символічний зміст), тому увінчує його невеликим цибулястим куполом. Біла постіль з високими подушками по низу прикрашена ажурним мереживом. Біля ліжка – великий довгий стіл, покритий білою скатертиною, прикрашеною вишивкою. Св. Анна лівою рукою вказує на пригощання -- на столі виноград, кетяги вишень,огірок і ріпа. Простір приміщення обмежений зображенням муру з двома невеликими бійницями та високою баштою, у дверному проємі стоїть Св. Іоаким. Іконописець трактує подію, як таку, що водночас відбувається у приміщенні та просто неба, тим самим передається зв’язок двох світів – реального та духовного. Мур, як символ відокремлення небесного існування (втіленого у золоченому тлі) від земного.

Іконописець приділяє багато уваги подробицям побутового характеру, змальовує їх з допустимою у таких сценах правдивістю. Те, що раніше узагальнювалося, не конкретизувалося, у його іконі стає важливим і цінним, оскільки саме за допомогою реальних деталей передавалася картина живого життя. У його «Різдві» жінки, які прийшли привітати породіллю та Св. Іоаким зображені у вбрані заможних міщан, з ретельно прописаними деталями одеж. Біля столу стоїть вельможна гостя у довгій спідниці з білим фартушком, отороченим мережкою, поверх сорочки одягнута у свиту. Її вбрання доповнює оригінальна зачіска з багатьма вплетеними на потилиці червоними і чорними стрічками. На шиї – низка перлин. Св. Іоаким вбраний у довгу свиту з візерунчастими поясом та шубу – кунтуш.

Не дивлячись на подібні натуралістичні реалії ікона за своїм настроєм далека від передання сімейної ідилії, у ній виразно проступає обрядова церемоніальна поважність.

Іконописець використовує головні надбання ренесансної традиції: ясні кольори, відчуття простору, декоративність. У його творі панують теплі барви червоного – від пурпуру на одежах головних персонажів до рожево-малинових на «шахових» клітинках підлоги й, нарешті, до ясного золота на тлі.

 

Просмотров: 126 | Добавил: admin | Дата: 21.09.2017 | Комментарии (0)

До уваги відвідувачів!

15 вересня у музеї - санітарний день за виробничою необхідністю.

Просмотров: 151 | Добавил: admin | Дата: 14.09.2017 | Комментарии (0)

« 1 2 3 4 ... 20 21 »


Copyright MyCorp © 2018