Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входа

Логін:
Пароль:

Поиск

Календар

«  Травень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031






 

Музей волинської ікони

 

Мій профіль | Реєстрація | Вхід
» Архів новин
Додати новину

        27 березня у Музеї волинської ікони  відкрилась виставка "Великодній дивосвіт", присвячена пам'яті митрополита Волинського і Луцького УПЦ Ніфонта -- величної духовної постаті в історії православної церкви. Виставка представляє оригінальні експонати - сувенірні пасхальні яйця та великодні композиції, передані музею митрополитом Ніфонтом, на  стендах демонструються фото, які висвітлюють моменти  відвідин владикою нашого музею. Відкрив виставку директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк, який відзначив  тісну співпрацю музею з митрополитом Ніфонтом.

                                                     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запрошені на відкриття виставки настоятель храму Всіх святих землі волинської протоієрей Володимир Яцишин та прес-секретар Волинської єпархії УПЦ протоієрей Олег Точинський згадали владику, як  непересічну особистість, духовного наставника та доброго пастиря для віруючих.

 

Заступник директора ВКМ із наукової роботи Євгенія Ковальчук поділилася своїми спогадами про допомогу владики у підготовці і проведенні музейних експедицій, про цінні його поради стосовно наукових публікацій та видань. Відома  письменниця та журналіст Валентина Штинько розповіла про неповторні моменти спілкування із митрополитом Ніфонтом під час паломництва на Святу землю, відзначивши  величезну обізнаність та феноменальну пам'ять владики.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Провідний науковий співробітник Музею волинської ікони  Світлана Василевська запросила всіх присутніх оглянути виставку та провела першу екскурсію. Вона наголосила, що крім власної колекції стародруків владикою до ВКМ були передані три факсимільні  видання відомих волинських рукописів: Пересопницького євангелія, Луцького євангелія, Луцького псалтиря; ікони XVII - XVIIІст., килим ручної роботи волинських вишивальниць, фотографії  та сувеніри з паломницьких поїздок на Святу землю. Саме за сприяння Митрополита Ніфонта митрополит Володимир (Сабодан) передав музею колекцію орденів, медалей і пам'ятних знаків УПЦ. Останнім дарунком митрополита Ніфонта музею у квітні 2015 року стала приватна колекція пасхальних сувенірів та композицій, які і склали експозицію виставки. Відкриття завершилося піснеспівами у виконанні хору семінаристів під керівництвом о.Петра Муляра. Гості оглянули виставку та поспілкувалися у невимушеній, теплій та дружній атмосфері.

Виставка "Великодній дивосвіт" буде діяти впродовж квітня - травня 2018 року.

 

Просмотров: 55 | Добавил: admin | Дата: 27.03.2018 | Комментарии (0)

27 березня 2018 р.о 14 год. у Музеї волинської ікони відбудеться відкриття виставки "Великодній дивосвіт",

 

Просмотров: 71 | Добавил: admin | Дата: 21.03.2018 | Комментарии (0)

16 березня 2018 року у Музеї волинської ікони відбулася знакова подія. Голова благодійного фонду "Рідна Волинь" Дмитро Глазунов передав музею сакральну картину "Холмська ікона Богородиці у подіях і фактах" художника з Луцька  Володимира Жупанюка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Картина була закуплена коштом фонду і буде експонуватися у залі, де представлений оригінал Чудотворного образу, пам'ятки візантійського  мистецтва ХІ ст. У картині  майстерно поєднана давня традиція українського іконопису зображати чудодіяння, якими прославився образ, з написанням персоналій, пов'язаних з її історією.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сучасний твір  Володимира Жупанюка стане для відвідувачів музею яскравим ілюстративним матеріалом з давньої і новітньої історії унікальної пам'ятки. У своїх виступах директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк і завідувач Музею волинської ікони Тетяна Єлісєєва  відзначили особливу роль Холмської ікони Богородиці в історії української держави впродовж тисячоліть та в об'єднанні віруючих різних християнськиї конфесій. На згадку про цю урочисту подію Дмитру Глазунову і Володимиру Жупанюку подарували  гравертони із зображенням сакральної картини "Холмська ікона Богородиці у подіях і фактах". 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Володимир Жупанюк подарував музею та голові фонду "Рідна Волинь" листівки із зображеннях своїх сакральних творів. Тетяна Єлісєєва наголосила, що виставка "Сакральний живопис Володимира Жупанюка " викликала надзвичайний інтерес у глядачів і її експонування продовжиться.

 

Просмотров: 71 | Добавил: admin | Дата: 16.03.2018 | Комментарии (0)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Христос з хлібом і вином.

Кінець ХІХ ст.

Полотно, олія.

Походить з церкви Собору Пресвятої Богородиці с. Забороль Луцького району.

Реставрована у 2017 р. у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури.

 

Ікона невідомого волинського художника представляє Ісуса Христа, який встановлює таїнство Євхаристії (Святе Причастя) і благословляє Святі Дари: хліб і вино. Згідно Нового Заповіту, Христос започаткував його під час Тайної Вечері, коли подав апостолам хліб і вино зі словами: «Прийміть, споживайте, це є Тіло Моє, що за вас відда­ється. І взявши чашу…подав їм і сказав: пийте з неї всі, бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів» (Лк. 22, 19-20; Мф. 26, 26-28; Мк. 14, 22-25).

Іконографічним джерелом образу «Христос з хлібом і вином» є картини західноєвропейського релігійного живопису на тему «Тайна вечеря». З часом сюжет дещо трансформувався та закріпився його скорочений варіант. Саме він передає суть літургійного дійства, як містичного єднання людей і Бога. Твори на цю тему були поширені у католицькому живописі з ХV ст. Одна з перших гравюр «Христос з хлібом і вином» виконана італійським майстром Вільямом Сетоном між 1774 і 1803 роками.

У православному релігійному мистецтві ця тема використовувалася у храмовому стінописі чи іконописі не раніше ХІХ ст., але значного поширення так і не набула. Місцевий майстер, вірогідно, використав як іконографічний взірець популярну російську гравюру 1839 р. художника В. В. Салабанова або ж кольорову літографію першої половини ХІХ ст. Обраний зразок відповідав релігійній естетиці православних храмів того часу. На іконі Ісус Христос написаний в академічній манері європейської релігійної традиції, типажі з якої запозичалися православними іконописцями. Він вражає спокоєм та лагідною добротою лику.

 

Просмотров: 150 | Добавил: admin | Дата: 01.03.2018 | Комментарии (0)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стрітення Господнє

             ХІХ ст.

Походить із церкви Святих Бориса і Гліба с. Романів Луцького деканату.

Техніка і матеріали: дерево (липа), левкас, олія, різьблення, золочення.

Зберігається у Музеї волинської ікони.

Стрітення Господнє – одне з дванадесятих свят православної церкви. Воно було встановлене церквою як урочисте нагадування про принесення до храму Пресвятою Богородицею Ісуса Христа на 40-й день після народження. Саме поняття «стрітення» означає «зустріч». Це зустріч Дитяти Христа з праведником Симеоном, але це також і символічна зустріч Нового і Старого Заповітів. Євангеліє від Луки (гл. 2, в. 25-35) розповідає про ці події. За законом, який дав Господь євреям через Моісея, кожного первістка чоловічої статі на 40-й день після народження батьки мали принести до храму, щоб присвятити Богові. За цим самим законом кожна мати мала право зайти до храму тільки на 40-й день після пологів для обряду очищення, який вимагав для цього принесення в жертву двох горлиць чи голубів. Марія та Іосиф були благочестивими і виконували всі закони. І хоча Діва Марія була Пречистою і знала, що її Дитя є Сином Божим, вона все ж виконала закон, даний їй предками. Маленького Ісуса принесли до Єрусалимського храму. Багато людей знаходилось тут, але тільки благочестивий старець Симеон і пророчиця Анна признали в Дитині Спасителя. За свідченнями древніх істориків, Симеон був вченим чоловіком і жив в Єрусалимі у І ст. до Різдва Христового. Він був запрошеним серед 72 інших вчених з усього світу єгипетським царем Птолемеєм ІІ до роботи над перекладами священних книг для знаменитої Александрійської бібліотеки. Симеон перекладав на грецьку мову книгу Пророка Ісайї. В оригіналі пророцтва він прочитав: «Ось, Діва в утробі зачне і Сина породить… » (гл. 7, в. 14). Праведний Симеон вирішив, що слово «діва» вжите помилково замість «жінка» і вже хотів виправити текст. Але в цей момент перед ним постав Ангел Господній і сказав: «Вір написаному і ти сам впевнишся, що воно збудеться, бо не помреш, поки не побачиш Христа Бога, Який народиться від Чистої Діви». Симеон перейнявся почутим, повірив і став чекати сповнення пророцтва. Йшли роки, минали століття, а Симеон все жив (прожив більше 360 років) і віра його не ослабла. В день Стрітення Дух Святий привів Симеона до храму. І прийняв він на руки Ісуса Христа (за що називають його Богоприїмцем) і сказав: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем всіх народів, світло за просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля». Радів Симеон. Ради цієї єдиної миті він прожив в чистоті і праведності своє довге життя (за що називають його Святим Праведником). Раділа з ним і пророчиця Анна. Вдова ревно постом і молитвою служила Богу і жила при Єрусалимському храмі. Їй було вже 84 роки, коли вона побачила Боже Дитя. Восхвалила вона Господа, говорячи всім про Спасителя, пришестя Якого всі так чекали.

Свято Стрітення – древнє свято, але з особливими урочистостями його стали відзначати з VIст. при імператорі Юстиніані, коли саме з Стрітенням стали пов’язувати позбавлення Константинополя від морової язви у 542 році. Стрітення - це світле і веселе свято. У храмах в цей день відбуваються урочисті Богослужіння. Віруючі славлять зустріч Дитяти Христа з праведним старцем, прославляють з’явлення у світі Спасителя, співають тропар Богородиці: «Радуйся, Благодатная Богородице, Діво…». У цей день у церквах традиційно освячують і запалюють свічки як нагадування про слова Богоприїмця Симеона - «…світло за просвітлення язичників…». Кажуть , ці свічки оберігають оселю, домочадців і худобу від грому (за що їх називають громницями). У цей день освячують воду. Стрітенська вода вважається цілющою, вона здатна зцілювати від багатьох хвороб, відганяє сили зла,захищає дітей. З цим днем у році люди пов’язують багато прикмет, кажуть: «На Стрітення зима з весною стрічаються», «Як на Стрітення півень нап’ється, то на Юрія віл напасеться», «Якщо на Стрітення капає з стріх, то буде мед капати з вуликів», «На Стрітення обертається птиця до гнізда, а хлібороб до плуга», «Коли на Стрітення – іній, зародить гречка й бульба» тощо.

Іконографія Стрітення склалась на основі розповіді євангеліста Луки . На іконах, фресках, мініатюрах основною дією є передача Богородицею Дитяти на руки Симеону. За плечима Богоматері традиційно зображають Іосифа Обручника, який тримає в руках двох (іноді - трьох) голубів. Позаду Симеона Богоприїмця зображають пророчицю Анну з піднятою вгору у пророчому жесті рукою або ж з сувоєм у руці. В іконографії зустрічаються два варіанти зображення місця дії: Симеон зустрічає святе сімейство на порозі храму або ж Стрітення відбувається перед престолом. На багатьох іконах Стрітення можна побачити червону завісу, яка нагадує про влаштування старозавітного єрусалимського храму – вона відділяла вхід у Святая Святих. Пізніші ікони (ХІХ ст.) іноді доповнюються новими деталями, які часто мають повчальний характер. В нижній частині ікон зображають майбутнє спасіння для тих, хто прийняв християнство, і пекельні муки для тих, хто не признав Христа. У лівому нижньому куті зображають Симеона за написанням пророцтва, а у правому – ангела, який вказує на його здійснення. У верхній частині ікон, зображають ангела, який сповіщає про страждання, що чекають на Богородицю. Часто завершує композицію зображення Бога-Отця Саваофа, який воссідає на херувимах. В іконографії відображений і богословський зміст події Стрітення – зустріч Старого і Нового заповітів: Богоматір та Іосиф зображуються у русі зліва направо, а праведні Симеон та Анна подаються в зображеннях справа наліво. Там, де вони зустрічаються, Богоматір передає Божу Дитину на руки Симеону, і той приймає Його на руки, покриті пеленами, як приймають тільки Велику Святиню.

Найдавніше зображення Стрітення знаходиться на одній з мозаїк тріумфальної арки, яка обрамляє вівтарний простір церкви Санта Марія Маджоре в Римі і датується 432-440роками. В Україні найдавнішим зразком сцени Стрітення є фреска ХІІст. У Кирилівській церкві міста Києва. У волинському іконописі сюжет «Стрітення» малопоширений. Іноді він зустрічається у стінописі храмів, у празничних рядах іконостасів і використовується для написання храмових ікон Стрітенських церков. У колекції Музею волинської ікони зберігається фрагмент іконостасу, у круглому живописному клеймі якого вміщена композиція «Стрітення». Дійство відбувається на порозі храму. На тлі біло-вохристих стін храму з колонами та східців входу зображена сцена зустр ... Читати дальше »

Просмотров: 157 | Добавил: admin | Дата: 15.02.2018 | Комментарии (0)


Святі апостол Яків, мучениця Наталія, мучениця Тетяна.

ХІХ ст.

Дерево, олія.

Походить з церкви Св. Трійці с. Прилісне Маневицького району.

Реставрована у Львівській філії ННДРЦ України у 2013 р.


Ікона передана до Музею волинської ікони у 2001 р. о. Ю. Волковим, настоятелем парафії с. Прилісне. Церква Св. Трійці побудована у 1891-1897 р.р. коштом місцевих жителів та частково державної казни. Ікона вибраних тезоіменних святих, знайдена на дзвіниці храму, вірогідно написана на замовлення родини, члени якої були прихожанами храму.
Св. Яків, апостол, брат Господній, один з 70-ти апостолів Христа, був сином Іосифа Обручника від першої дружини. За переказами, після воскресіння Христос явився Якову та поставив його першим єпископом Єрусалиму. Він є автором «Послання Якова» (Новий Заповіт) та апокрифу «Протоєвангеліє Якова», тому у руці його зображена книга. Був ув’язнений Іродом Агрипою і страчений у 62 р., з того часу шанується християнами як перший апостол-мученик.
Св. Наталія жила у Нікомідії в ІV ст., коли тисячі християн піддавалися тортурам та страті. Вона підтримувала духовно та морально членів християнської громади та свого чоловіка Адріана - мученика. Після його страти померла на могилі чоловіка, тому у її руці зображений хрест, як символ жертовності. Християни шанують Наталію, як покровительку сім’ї та шлюбу.
Св. Тетяна жила на початку ІІІ ст. у Римі. Після прийняття хрещення стала дияконисою, доглядала хворих та немічних, готувала жінок до прийняття хрещення. У 222 р. була ув’язнена, піддавалася тортурам, після чого – страчена.
Ікона вирізняється високою майстерністю виконання. Маляр відмовився від канонічності типажу святих мучеників, створивши своєрідний психологічний портрет святих. Внутрішній стан та духовна напруга образу свідчать про переплетення барокових традицій з класичними тенденціями.

Просмотров: 145 | Добавил: admin | Дата: 02.02.2018 | Комментарии (0)

 

З нагоди 25-річчя Музей волинської ікони започаткував проект "Ікона місяця. Пам'ятки з фондосховища". Відвідувачі матимуть можливість побачити твори волинських малярів ХVІІ - ХІХ ст., які зазвичай не експонувалися у залах музею.
У січні ми представляємо образ першої половини ХІХ ст. "Святий Василій Великий".

Святий Василій Великий. Полотно, олія. Походить з церкви Казанської ікони Богородиці с. Буцин Старовижівського району. 
14 січня християни вшановують пам'ять Святого Василія Великого, одного з найвидатніших отців Церкви. 
Святий Василій народився 330 р. в Неокесарії Понтійській у християнській родині. Його дідусь, бабуcя, батько, матір, брати Григорій та Петро, а також сестра Мокрина шануються як святі. Отримав освіту у Константинополі й Афінах, саме там він засвоїв науку християнства. Після закінчення навчання прийняв хрещення та присвятив життя служінню Господу. Відвідував християнські громади Єгипту, Палестини й Сирії. Аристократ за походженням, він став аскетом, учителем – богословом, добродійником. У 364 р. Василія висвятили на священика, а через чотири роки – на єпископа Кесарії й митрополита Кападокії. Всі свої особисті кошти і доходи церкви він використовував на користь бідних; в кожному окрузі своєї митрополії святитель створив богадільні для бідних, старих, хворих і сиріт. 
Хвороби, праця без відпочинку, рано виснажили сили святителя. Помер Св. Василій 1 січня 379 р. у віці 49 років. Після смерті Святого церква дуже швидко стала вшановувати його пам'ять. Його чесноти та велич оспівуються у богослужіннях в дні празника. У них Василій прославляється як "святий Христовий язик", "пастир Христової Церкви", "Божественна і священна бджола Христової Церкви". 
Згідно традиції ікони Св. Василія можуть встановлюватися у вівтарі, на стулках царських чи дияконських врат. Найдавніший образ Святого походить з VІІ ст. та зберігається у монастирі святої Катерини на Синаї. В Україні найбільш раннім його зображенням вважається мозаїка ХІІ ст. у Софії Київській, закладеній князем Володимиром Хрестителем, названим при хрещенні Василієм.
Ікона невідомого волинського маляра «Св. Василій Великий» представляє поширену іконографічну схему – Святитель зображений на повен зріст, в облаченні архієрея. 
Обабіч постаті на темному тлі напис: «Святий Василий Великий Архиерей Кападокийский». Внизу зліва зберігся дарчий напис: «Сии врата сєвєрниі справила раба Божія Марія Калишиха», з якого слідує, що ікона була написана для встановлення на північних дияконських вратах.

Просмотров: 135 | Добавил: admin | Дата: 18.01.2018 | Комментарии (0)

16 січня 2018 р. вже в одинадцяте відбулися "Різдвяні зустрічі у Музеї волинської ікони".

Директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк наголосив, що 2018 рік оголошений роком Музею волинської ікони, який відзначатиме 25-річчя діяльності. Завідувач музею Тетяна Єлісєєва представила ікону початку ХІХ ст. "Святий Василій Великий", якою розпочинається проект "Ікона місяця. Пам'ятка з фондосховища". А потім перед багаточисленною аудиторією гостей виступив молодіжний хор "Умілєніє" Свято-Пантелеймонівського храму УПЦ м.Луцька.

. Піднесено і урочисто прозвучали класичні і сучасні духовні піснеспіви, колядки і щедрівки. Особливо мелодійними були різдвяна колядка “Небеса, небеса” та новорічна композиція “Щедрик-ведрик”. 

Добрим словом керівник колективу Юлія Маслєннікова згадала перших наставників хору, його учасників. З теплотою відгукнулися про діяльність хору у духовному збагаченні людей архімандрит Аліпій і протоієрей Валентин Марчук.

Виступ колективу, що завершився Многоліттям та співом кондака свята Різдва Христового “Діва днесь”, подарував радість, незабутні враження і позитивні емоцій слухачам.

Після концерту священнослужителі та учасники хору помолилися біля Холмської Чудотворної ікони Богородиці.

Просмотров: 99 | Добавил: admin | Дата: 17.01.2018 | Комментарии (0)

16 січня 2018 р. о 16 год. у Музеї волинської ікони відбудуться Різдвяні зустрічі.

Духовні піснеспіви, колядки і щедрівки подарують слухачам учасники молодіжного хору "Умілєніє"

Свято- Пантелеймонівського храму м. Луцька.

Вхід вільний.

Просмотров: 103 | Добавил: admin | Дата: 11.01.2018 | Комментарии (0)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Різдво Христове

ХІХст.

Україна

Матеріали і техніка: дерево, темпера, золочення

 

Ранні зображення Різдва Христового зустрічаються ще у катакомбах та на древніх саркофагах. У них використовуються традиційні для християнського мистецтва зображення Немовляти, Породіллі, печери, ясел, вола та осла. Часом сцена Різдва поєднувалася з композицією поклоніння Божому Немовляті пастухів, волхвів або царів.

На іконі трактування традиційного сюжету досить оригінальне. Дія розгортається не у печері, яка символізує світ, в якому просіяло Сонце Істини – народився Христос, а біля арки входу до храму. ( У IVст. імператриця Єлена спорудила у Віфлеємі, де відбулося Різдво, храм, розмістивши вівтар якраз над печерою). У арці входу зображена Богородиця. Вона сидить на деревяній лаві, як звичайна земна жінка, ногами спираючись на кругле підніжжя, як у престолу, поєднуючи в собі людське, земне і Божественне, величне. На колінах перед собою Вона тримає маленького одягненого у білу сорочечку Ісуса. Ісус – не немовля, що лежить спеленане у яслах, а Спаситель людства, усвідомлюючи своє призначення і свою силу, десницею благословляє царів, що клінчать перед Ним. Вони прийшли до Христа, керовані Віфлеємською зіркою, і принесли Йому дари. У золотих посудинах – золото, ладан і смирна – знання, любов і послух. Приношення золота означало, що вони визнають Христа Царем, приношення ладану означало визнання Його Богом, а – смирни – що вони бачили у Ньому Людину, яка готова померти. Три царі зображені у вигляді старця, зрілого мужа і юнака. Цим підкреслюється істина, що Одкровення дається людям незалежно від віку та життєвого досвіду. Позаду Йосифа Обручника ,який стоїть за плечима Богоматері і споглядає урочисте дійство, зображені тварини – віл та осел. Віл – це символ народжених у законі Ізраїлю, а осел – символ язичників. Син Божий визволяє одних з-під ярма закону, інших з-під ярма поклоніння ідолам. А вгорі, у небесному сегменті, бачимо зображення зірки, з якої виходить промінь, спрямований на Христа. Він вказує на головне чудо цього моменту – народження Спасителя. Ікона сповнена символіки і внутрішньої гармонії, приваблює простотою відкритих ликів та зрозумілістю постав і жестів. Маляр використовує червоний, зелений, синій, вохристий та білий кольори – життєствердні, радісні, звучні. Тріумфуючий червоний колір в обрамленні золота на іконі вносить відчуття урочистості і величі моменту, створює настрій високого емоційного піднесення:

Небо втішається!

Земля здригається!

Радість! О, радість! –

Христос рождається!

 

Просмотров: 115 | Добавил: admin | Дата: 04.01.2018 | Комментарии (0)

« 1 2 3 4 ... 22 23 »


Copyright MyCorp © 2018