Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входа

Логін:
Пароль:

Поиск

Календар

«  Липень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031






 

Музей волинської ікони

 

Мій профіль | Реєстрація | Вхід
» Архів новин
Додати новину

 

 

 

 

 

 

 

 

Святий апостол Петро.  Святий апостол Павло.

          (Ікони з апостольського ряду)                                                            

 Кінець XVIIст.                                                                                    

 Дерево, левкас, темпера, гравіювання, золочення.                      

Походять з церкви Святої Трійці  с. Матейки Маневицького району.  

Експонуються в Музеї волинської ікони.

 

12 липня відзначаємо день пам’яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла. Понад дві тисячі років Церква звертає свій погляд до цих світочів православної віри. Вибрані Богом, вони пронесли через усе земне життя любов до Спасителя, проповідь благочестя і милосердя. Різним був їхній шлях до Христа, але обидва є свідченням мудрості та сили Господа і справжніми стовпами істинної віри.

Їх пошанування почалося відразу ж після страти, зображення ж відомі з ІІІ–IV ст. – це фрески катакомб і мозаїки древніх храмів на території сучасної Італії. В ту пору апостолів малювали по-різному: то молодими і безбородими, то зрілими людьми з бородами... За переказами, існували їх прижиттєві зображення, які лягли в основу цих традицій. Зазвичай апостола Петра малюють літнім, але міцної статури з коротким сивим хвилястим волоссям і короткою бородою, лисиною і грубуватими рисами обличчя. Апостол Павло змальовується низькорослим, із високим чолом або лисиною, великим носом, темним волоссям і довгою бородою. Традиційні одежі апостола Петра – голубий або зелений хітон і поверх нього жовтий чи вохристий гіматій, в апостола Павла – вишневий гіматій поверх синього хітона. Ноги, як правило, босі або в сандаліях. З IV ст. цих угодників малюють із німбами. Характерними атрибутами апостолів є сувої – символ християнського вчення. Особливі атрибути з’явилися у зображеннях із середини IV ст.: в апостола Петра є «ключі від Царства Небесного», відповідно до євангельського тексту (Мф. 16:19), а в апостола Павла – меч, яким його стратили, і книга, що вказує на нього як автора послань. Петра і Павла малювали у різних композиціях чи одноосібно. Їхні зображення стали незмінною приналежністю деісісного чину (другого чи третього ряду іконостасу): апостол Петро розміщується по праву руку від Спасителя, вслід за архангелом Михаїлом, апостол Павло – по ліву, за архангелом Гавриїлом.

Образи Петра й Павла з апостольського ряду, що експонуються в Музеї волинської ікони, представляють народне малярство нашого краю. Невідомий майстер створив образи, в яких є і свій стиль, і гармонія, і духовне наповнення. Незважаючи на спрощеність і деформацію пропорцій персонажів, примітивність у змалюванні окремих деталей, автор досягає надзвичайної художньої виразності. Передусім захоплюють прекрасні, одухотворені лики святих із великими, сповненими мудрості й умиротворення очима, лики, у яких відбилися досвід і переконання. Волинський народний художник, без сумніву, був обізнаний із традиціями у зображенні апостолів і знав канони візантійського іконопису. Це підтверджують і добір атрибутів, і постави, і яскраво передані портретні риси, і навіть дотримання традиції в кольорах одеж. Ікони передають безпосереднє, емоційне почуття митця та чисте, живе і щире почуття вірянина, вони сповнені самобутньої естетики й духовної глибини.

 

Просмотров: 11 | Добавил: admin | Дата: 12.07.2018 | Комментарии (0)

До уваги відвідувачів!

28 червня - День Конституції України - музей вихідний.

В усі інші дні – працює згідно розпорядку своєї роботи і чекає на Вас!

Просмотров: 35 | Добавил: admin | Дата: 27.06.2018 | Комментарии (0)

1-2 червня 2018 р. у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури України відбулася Всеукраїнська наукова конференція «Шляхи розвитку українського мистецтвознавства та реставрації. До 55-річчя викладацької діяльності Л. С. Міляєвої на кафедрі ТІМ НАОМА». Участь у роботі конференції взяли Євгенія Ковальчук, заступник директора з наукової роботи Волинського краєзнавчогго музею та Тетяна Єлісєєва, завідувач Музею волинської ікони.


Програма конференції була надзвичайно насиченою. Девяносто два учасники конференції представляли наукові та реставраційні інституції, музейні заклади, заповідники, художні галереї, бібліотеки України.

Висвітлювались питання історичного досвіду і сучасносного стану реставрації в Україні, мистецтвознавчих досліджень останніх років, українського мистецтва у міжнародному контексті та інш. Мали можливість не тільки прослухати цікаві доповіді, але й поспілкуватися з колегами і давніми друзями музею.

 

 

Особливого натхнення до подальшої роботи, життєвого оптимізму надало нам безпосереднє спілкування з Людмилою Семенівною Міляєвою, доктором мистецтвознавста, професором кафедри теорії та історії мистецтва Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, академіком Національної академії мистецтв України. Легенда українського мистецтвознавста Людмила Семенівна зачаровує відкритістю, щирістю, делікатністю, толерантністю у наукових дискусіях, готовністю поділитися досвідом і знаннями, підтримати мудрою порадою. Ми пишаємося тим, що Людмила Семенівна - учасник багатьох конференцій "Волинська ікона: дослідження та реставрація", голова комісії по атрибуції Холмської Чудотворної ікони Богородиці та автор статті про святиню у альбомі-каталозі "Музей волинської ікони у Луцьку". Бажаємо Людмилі Семенівні здоров'я, довгих літ, сповнених натхненням, науковими відкриттями, вдячними учнями та послідовниками.

Просмотров: 108 | Добавил: admin | Дата: 04.06.2018 | Комментарии (1)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Причащання Святого Онуфрія. XVIII ст. Дерево, левкас, темпера, гравіювання, золочення.

Походить з церкви Покрови Богородиці села Ставки Турійського району.

Реставрована у 2017 р. у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури.

Історія життя Св. Онуфрія вражає надзвичайними подіями. У ІV ст. син перського царя став великим християнським подвижником. Майже 60 років він прожив у Єгипетській пустелі, там набув головних християнських чеснот – любові через смирення, чистоти та послуху. Пустельницький, суворий та самітницький спосіб життя у служінні лише Господу у християнстві став основою для розвитку інституту чернецтва.

Св. Онуфрія шанували як на Сході, так і на Заході. День його пам’яті – 25 червня. У кириличній традиції коротке житіє Святого входить у церковні службові книги. У західній традиції, на відміну від православного, життя Онуфрія рясніє численними легендами.

Згідно підручника з іконопису «Єрмінія», Св. Онуфрій – старець, оголений, з довгими до землі волоссям і бородою. Його зображали у повен зріст, фронтально, з трав’яним поясом на стегнах. У період ренесансу та пізнього європейського середньовіччя особливо популярним у живописі стає сюжет «Причащання Св. Онуфрія», який знаходить своє втілення на волинських іконах ХVIII ст. Поширення таких ікон у храмах Волині було повязане з ченцями – василіанами, покровителем яких вважався Св. Онуфрій. Майже у кожному монастирі греко-католицької традиції можна було побачити ікону з його зображенням.

Образ Св. Онуфрія волинського маляра повністю відповідає житійній оповіді. Він відмовився від наслідування царського престолу, тому корона і скіпетр лежать біля його ніг, його годував ворон у пустелі, тому овочі і фрукти – на поземі ікони, а поміж дерев – приручений лев риє йому могилу. Маляр створив підкреслено аскетичний образ Святого: худе, майже невагоме тіло та стражденний лик з глибокими зморшками на чолі і щоках. Іконописець детально прописує овочі і фрукти біля ніг Онуфрія: жовто-зелений гарбуз, редька та ін. У глибині печери намальований хрест, як символ тимчасовості земного життя. Святий у молитві звернений до Святої Трійці, яка благословляє його, про це свідчить зображення трьох променів, які прокреслюють гравійоване тло ікони.

Надзвичайне розповсюдження зображень Св. Онуфрія у ХVIII ст. було характерне не лише для Волині, але й для інших земель Речі Посполитої, особливо, східно-християнської традиції. Це свідчило про набуття культу Святого загальнодержавного характеру та його підтримку різними християнськими конфесіями, а особливо монастирським середовищем.

 

Просмотров: 19 | Добавил: admin | Дата: 04.06.2018 | Комментарии (0)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

27 травня цього року Церква відзначає день Зішестя Святого Духа на апостолів або П'ятидесятницю (50 днів після Пасхи) - свято, яке ще називають Трійцею, а вкупі із збереженою дохристиянською традицією прикрашати оселі гіллям, листям та квітами люди святкують Зелені свята. До цієї події представляємо тематичну ікону з нашої колекції.

 

ЗІШЕСТЯ СВЯТОГО ДУХА НА АПОСТОЛІВ

 XVIII ст.

Матеріал: дерево, левкас, темпера, олія.

Походить з Покровської церкви с. Перванче́ Горохівського району

Експонується у МВІ

 Спокій, умиротворення і наповнення Святим Духом якнайкраще передає обрана іконописцем композиція. Вона побудована за принципом вертикальної і горизонтальної симетрії. Центральна вертикаль утворена постаттю Богородиці, архітектурним порталом з колонами і голубом – Святим Духом – над нею. Марія зображена у центрі композиції, одягнена  у синю туніку і червоний мафорій, що огортає голову і плечі. Вона сидить на престолі, піднявши у молитовному жесті руки з повернутими до глядача долонями, що передають її духовну відкритість. Розміщення апостолів по п'ять зліва і справа від Богородиці утворює горизонтальну смугу, що перетинає центральну вертикаль майже посередині композиції. Доповнюється хрестоподібна схема почерговим зображенням у верхній частині – двох золотистих вікон на тлі темних бокових стін, а у нижній –  ще двох апостолів. Одні апостоли сидять, інші – стоять, підносячи руки вгору або прикладаючи їх до грудей, серед апостолів молоді – безбороді з русявим волоссям та  старі − з сивими волоссям, бородами і вусами. Апостоли одягнені у темні, гірчичні, сині і білі хітони, вохристі, блідо-рожеві і червоні гіматії, складки яких модельовані темними лініями по основних кольорах. Лики персонажів рожево-вохристої карнації з  темними очима. Вгорі, на тлі білої стелі, зображений Святий Дух у вигляді голуба з розпростертими крилами,  він зійшов на голови апостолів  у вигляді червоних вогненних язиків. Над порталом -  напис червоною фарбою, що  іменує ікону: "СОШЕСТВІЄ С ДХА". 

 

 

 

 

 

Просмотров: 68 | Добавил: admin | Дата: 25.05.2018 | Комментарии (0)

До уваги відвідувачів!

27 травня 2018 р. - музей не працює.

28 травня музей працює з 10.00 до 16.00

Просмотров: 39 | Добавил: admin | Дата: 24.05.2018 | Комментарии (0)

22 травня працівники музею побували у Володимир-Волинському історичному музеї на відкритті виставки творів темперного і олійного живопису XVIII - XIX cт., відреставрованих у Львіській філії ННДРЦ України. Збірка іконопису музею була зібрана під час експедицій Волинського краєзнавчого музею по Володимир-Волинському району 1981 р. тодішнім директором Петром Заклектою. Перший каталог збірки темперного іконопису Володимир-Волинського історичного музею до проведення реставраційних робіт був укладений завідувачем Музею волинської ікони Тетяною Єлісєєвою та старшим науковим співробітником Оленою Низькохат.

Нині за 10 років співпраці з Львівською філією ННДРЦ України, як зазначив завідувач філії Тарас Откович, відреставровано 26 пам'яток. Художники-реставратори Львівської філії представили свої роботи та розповіли про складність реставраційного процесу.

Директор Володимир-Волинського історичного музею Володимир Стемпковський сказав, що відреставровані ікони будуть відкриттям у мистецькому та історичному плані. Тетяна Єлісєєва наголосила, що реставровані твори відкривають ще одну цікаву сторінку історії волинського іконопису, потребують наукового опрацювання, уточнення атрибуції, дослідження іконографічних особливостей окремих творів.

На завершення зустрічі реставратори і музейники відвідали Успенський собор м. Володимира-Волинського і оглянули унікальний хрест-розп'яття ХV ст.

Просмотров: 32 | Добавил: admin | Дата: 24.05.2018 | Комментарии (0)

До уваги учасників XXV міжнародної наукової конференції "Волинська ікона: дослідження та реставрація"!
Проведення конференції переноситься з серпня на жовтень 2018 р. Матеріали приймаються до 1 вересня 2018 р.

Про дату проведення повідомимо заздалегіть.

Оргкомітет конференції.

Просмотров: 54 | Добавил: admin | Дата: 22.05.2018 | Комментарии (2)

Просмотров: 47 | Добавил: admin | Дата: 18.05.2018 | Комментарии (0)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ікона "Вознесіння"

Початок XVIIІ ст.

Дерево. левкас, темпера

Походить з Покровської церкви с.Пірванче Горохівського райо
Свято Вознесіння встановлено у перші роки християнства, але аж до IV ст. воно відзначалося разом із святом П’ятидесятниці. Лише з початку V ст. свято отримало самостійний статус, як одне з дванадесятих свят. Воно є перехідним, т. т. відзначається церквою на сороковий день після свята Пасхи і припадає на різні дні календаря. Головним повчальним моментом Вознесіння Господнього є те, що Спаситель протягом сорока днів після смерті лишався на землі, являвся своїм учням і говорив їм про Царство Боже, тим самим готуючи їх до проповідницької діяльності у майбутньому.
Волинський іконописець живописно передає на іконі слова Святого письма, наповнюючи образ яскравістю та емоційністю. У центрі композиції – Елеонська гора, над якою ніби парить у хмарах Ісус Христос, підтверджуючи слова книги «Діяння святих апостолів»: «… Він вознісся над їхніми очима, і хмара взяла Його з очей їхніх». Хмари навколо постаті Спаса утворюють ніби напівмандорлу, як символ Божественної слави Сина Божого. Не випадково Спас зображений у червоній багряниці, яка символізує його людську сутність, пролиту за людей кров, жертовність і мучеництво. Обабіч зеленої гори Елеон розміщені апостоли. Серед молодих і літніх чоловіків на передньому плані зображена Богородиця, яка стоїть навколішки, протягуючи руки вгору. Погляди і жести персонажів звернені до Спаса. Лики персонажів вохристої карнації з підрум’яною, чітко промальовані чорні брови, круглі очі, червоні вуста. Своєрідною ланкою, що поєднує небо і землю, божественний і людський світ, на іконі виступають два ангели на хмарах, які руками вказують на Христа, споглядаючи присутніх на землі. Німби, символи святості, бачимо лише над головами Ісуса Христа і Богородиці, всі ж інші учасники дійства без німбів, тобто вони ще просто люди, які з часом будуть возведені до рангу святих християнської церкви за служіння людям і мученицьку смерть за віру Христову. На тлі ікони, між хмариною і пагорбом, частково зберігся напис: «ВОЗНЄСЄНІЄ».

Просмотров: 48 | Добавил: admin | Дата: 17.05.2018 | Комментарии (2)

1 2 3 ... 23 24 »


Copyright MyCorp © 2018